Мова кожного народу функціонує й розвивається в контексті мов світу й під впливом цього контексту. Країни та їх народи перебувають у постійних взаєминах економічного, політичного, наукового й культурного характеру. Тому всі спроби штучної ізоляції національної мови від інших мов суперечить об’єктивним законам розвитку людства і його найдивовижнішого феномену – мови [11].
Не однією лише кількістю питомих слів визначається національна самобутність мови, запорука її успішного функіонування у певному соціально-етнічному просторі. Національна своєрідність мови формується всіма (фонетичними, лексичними, фразеологічними, словотвірними, морфологічними, синтаксичними, просодичними) її рідневими складниками, які органічно об’єднані в функціональну систему, взаємозв’язані в цій системі і всією своєю комунікативно організованою цілісністю служать засобом спілкування та одним із визначальних факторів духовності народу. Саме у специфіці комунікативної організаціїї цієї функціональної системи, як і в самій природній (матеріальній) якості рівневих одиниць, і виявляється самобутність мови, її стійкість як категорії національного рівня.
Розділ 2. Асиміляціґ англійських запозичень в системі української мови
Доля англійських слів у системі української мови неоднакова, що визначається їх здатністю до асиміляції в новій лінгвіністичній ситуації з метою більш гармонійного інтегрування в систему реципієнта. Еволюція запозичень в новій мовній системі відбувається в співвідносності з законом української мови на фонетичному, графічному, граматичному, семантичному рівнях. Процес асиміляції нових слів має важливий соціолінгвістичний аспект, який пов’язаний з особливостями освоєння іншомовної лексики різними соціальними групами носіїв мови. Тестовий аналіз довів, що швидкість освоєння запозичень у різних соціальних групах мовного колективу неоднакова. Ступінь освоєння слів з різних тематичних областей також має різнорівневий характер у зв’язку з відмінностями в культурномовній компетенції інформантів. Шлях до адекватного розуміння нового слова у більшості випадків лежить через незнання – хибне розуміння – неточне розуміння його; дослідження цих етапів еволюції розуміння мають важливе лінгвістичне та соціолінгвіністичне значення для встановлення механізму асиміляції запозичень, появи їхніх дублетів, а також форм, що є наслідком включення в процес народної етимології.
Фонетичне та графічне осмислення мають першорядне значення для успіху подальшої асиміляції з метою втрати запозиченим словом свого первісного іншомовного виду. У міру можливості потрібно зберігати фонетичні та, передовсім, фонологічні особливості англійської мови. У написанні іншомовних слів не треба вводити літер, що не відповідають звукам, властивим даній мові. З другого боку, необхідно мати на увазі факт неминучості субституції звуків англійського слова відповідними звуками української мови, які, як правило, відрізняються від них в тій чи іншій мірі і у фонетичному (антропофонічному), і у фонологічному відношеннях. Таким чином, у сфері можливості є тільки певне наближення даного англійського слова у його фонетичних та фонологічних характеристиках до таких характеристик його українського аналога. Англійське Mary – це далеко не те саме, що українське Мері. Ще в більшій мірі це стосується звуків іноземної мови, відповідники яких зовсім відсутні в українській. Питання, пов’язані з цим, треба вишукувати в рамках даної проблеми кожної конкретної мови.
Враховуючи факт, що український правопис базується на фонетичному (фонетико-фонологічному) принципі, необхідно в таких випадках застосовувати літери або їх комбінації, які відповідають звукам максимально наближеним до звучання оригіналу. Але тут можливе й застосування в окремих