Міністерство освіти і науки України
Фразеологізми з лексичним компонентом “pani, kobieta” в польській та українській мовах. Порівняльний аспект.
ЗМІСТ
Вступ.............................................................................................................................3
Розділ І. Основні поняття фразеології.......................................................................6
§1. Фразеологізм як лінгвістична одиниця. Структурно-семантичні особливості фразеологічних одиниць....................................................................6
§2. Теоретичні засади класифікації фразеологічних одиниць
в польському та українському мовознавстві........................................................9
Розділ ІІ. Класифікація фразеологізмів з компонентом “pani, kobieta” в польській та українській мовах:………………………………………………..………………14
§1. Фразеологізми які є в польській і українській мовах ……….…………....14
§2. Фразеологізми які є тільки в польській мові………………….………..….17
§3. Фразеологізми які є тільки в українській мові………………….…………24
Висновки................................................................................................................26
Список використаної літератури.........................................................................28
ВСТУП
Кожна розвинена мова, як відомо, має у своєму складі значну кількість стійких словосполучень – фразеологізмів, що вживаються носіями мови завжди у звичному, сталеному оформлені, виражають думку і сподівання самих мовців, їх історію, побут, культуру, єднають покоління. У нашому дослідженні вживаються терміни фразеологічна одиниця, фразеологізм, фразема як рівнозначні й найбільш уживані позначення цього поняття. Саме вони найвиразніше передають дух і нев’янучу красу мови, яку витворив народ протягом віків для потреб спілкування в усній і писемній формах.
Ідею про необхідність створення фразеології як самостійної науки обґрунтував Є.Д. Поливанов у 20-х роках ХХ ст., він вважав, що цей розділ “займе відособлену і стійку позицію у лінгвістичній літературі майбутнього[1; C.6]”. Виникнення її, як окремого розділу лінгвістичної науки, базується на основі лексикології, семасіології та синтаксису. Саме на стику цих розділів мовознавчої науки і склалася фразеологія як самостійна мовознавча дисципліна.
Фразеологія національної мови збагачується і вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок і прислів’їв, афоризмів і професіоналізмів, анекдотів, дотепів і каламбурів, мовних штампів, одним словом – з усього того, що впродовж багатьох віків плекає і зберігає у своїй пам’яті носій мови – народ.
Фразеологізми набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються в певних структурно – функціональних стилях, виявляючи свою належність до кожного з них. Найбільш яскраве своє виявлення фразеологізми знаходять у живому мовленні народу як в усній, так і в писемній його формі. Як висловився А. Потебня: „Справжнє життя… слова здійснюються тільки в мовленні”.
Питанням семантики фразеологізмів займалися С. Скорупка, В. Флейщер, М. Демський, О. Потебня, О. Шахматов, Л. Булаховській, Г.М. Удовиченко, І.Г. Чередниченко, Л.Г. Скрипник, Л.Г. Авксентьєва, М.Т. Боярський.
Мовознавству, а зокрема лінгвістиці відомо більше 20 визначень фразеологізмів. Та не всі мовознавці розглядають фразеологію як окрему лінгвістичну дисципліну. Так, Я.А. Баран, вважає що фразеологізми належать до лексичного складу мови, а не утворюють самостійного мовного рівня, чи самостійної системи[8; C.154]. Проте всі вони зводяться в цілому до визначення фразеологізмів, як якісно нової одиниці, яка має свої, лише їй притаманні ознаки.
Варто зазначити, що фразеологізм відрізняється від синтаксично- вільного словосполучення і речення тим, що відтворюється як цілісна структура, а не членується мінімум на два компоненти з різними синтаксичними функціями. Також ще можна назвати й такі неосновні ознаки, як контекстуальна зумовленість їх уживання, стильова закріпленість, своєрідний перехід на іншу мову, а тому утруднений пошук відповідника у кожній мові.
Для Л.Г. Скрипника, предметом визначення фразеології є стійкі словосполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілісність і відтворюються в процесі мовлення як готові стійкі формули.
Актуальність нашого дослідження, таким чином, зумовлюється насамперед маловивченістю поставленої проблеми.
Темою роботи є фразеологізми з лексичним компонентом: pani, kobieta у сучасній польській та українській мовах, їх порівняльний аспект.
Мета: виявлення, дослідження і порівняння фразеологізмів з лексичним компонентом: pani, kobieta у польській та українській мовах.
Практичне значення роботи полягає в тому, що дві споріднені мови, насправді дуже різні.
Завдання:
історія дослідження польської та української фразеології;
методом суцільної вибірки виписати із фразеологічних словників польської та української мови фразеологізми які торкаються лексичних компонентів: pani, kobieta;
дослідити спільні та відмінні особливості фразеологізмів у сучасних польській та українській мовах (на прикладі слів pani, kobieta).
Матеріал для дослідження:
Stanisіaw Skorupka. Sіownik frazeologiczny jкzyka polskiego. Wiedza Powszechna. Warszawa 1999, t. 1.2.;
Sіowniki jкzyka pjlskiego PWN. Wydawnictwo naukowe PWN SA, 2002;
Фразеологічний словник української мови за редакцією Удовиченка Г. М., К., 1984;
Фразеологічний словник української мови. – К.: Наукова думка, 1993. – в 2 т;
Словники України версія 1.04, Інститут мовно-інформаційних досліджень, 2004.
Об’єктом дослідження є фразеологізми з компонентом: pani, kobieta в польській та українській мовах;
Методи:
контекстуальний;
описовий;
вибірковий;
порівняльного аналізу.
Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури.
РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ФРАЗЕОЛОГІЇ
§1. Фразеологізм як лінгвістична одиниця. Структурно-семантичні особливості фразеологічних одиниць
Початки зародження фразеології як лінгвістичної дисципліни припадають на ХІХ століття як у Польщі, так і в Україні.
З Грецької мови фразеологія означає вчення про звороти мови. Цей самий термін ми вживаємо і на позначення сукупності своєрідних мовних одиниць, які складаються із кількох слів і, маючи цілісне значення, вживаються як усталені формули. Мовознавці назвали ці словесні поєднання фразеологічною одиницею або фразеологізмом.
Процес творення фразеологізмів – надзвичайно складне, психологічне, соціальне, а головне мовне явище. Переважно вихідними для фразеологізмів є вільні звороти мови.
Термін фразеологія у мовознавстві вживається у 2-х значеннях: „1) Розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови в його сучасному стані й історичному розвитку; 2) Сукупність фразеологічних одиниць певної мови[13; C.325–326]”
„Внаслідок переносного вживання настає семантичне оновлення, збагачення вислову, яке має назву метафоризація: відбувається поступовий перехід від конкретного значення до абстрактного, від часткового випадку до узагальнення”[31; C.192].
Обґрунтування і розробка теоретичних основ фразеології тісно пов'язані з іменами В.В. Виноградова, К.М. Амосової, Б.О. Ларіна, О.І. Єфімова, С.І. Ожегова, О.С. Ахманової.
Надбання цих мовознавців стимулювали дослідницьку роботу відомих сьогодні фразеологів: