С.Г. Гавріна, М.М. Шанського, М.М. Копиленка, О.М. Бабкіна, Л.І. Райзензона, В.А. Архангельського, В.П. Жукова, З.Д. Попової, В.М. Мокієнка, В.М. Телії. Вагомий внесок у розробку проблем фразеології сучасної української літературної мови зробили Л.Г. Скрипник, Д.Х. Баранник, А.П. Коваль, Л.А. Булаховський, І.К. Білодід, М.А. Жовтобрюх, В.С. Ващенко, І.Г. Чередиченко, М.М. Сидоренко, Л.С. Паламарчук, Г.М. Удовиченко, Л.І. Коломієць, І.С. Олійник, К.А. Москаленко, Н.Д. Бабич, В.Д. Ужченко, О.С. Юрченко та інші, чий творчий доробок важко переоцінити.
Виокремлення фразеології як галузі лінгвістики, що поступово вичленовувалася із лексикології, синтаксису і лінгвістики, сприяло, з одного боку, ґрунтом дослідження синтаксичної природи словосполучень (у працях О.О. Шахматова, П.Ф. Фортунатова тощо) і, з іншого, – висвітлення у стилістико-семантичному плані стійких компонентів слів (Ш. Баллі, А. Семе тощо).
Фраземи визначаються рядом ознак, що дозволяють вважати їх самостійними одиницями мови, відмінними від інших лінгвістичних одиниць – від слова, звичайного словосполучення, речення, – хоч вони мають з останніми немало спільного.
У структурно-семантичному плані фразеологічні одиниці є більш складними утвореннями, ніж слово. „Зовнішньою ознакою, яка вирізняє ці лінгвістичні одиниці, є цілооформленість слова і нерізнооформленість фразеологізму”[31; C.213].
Оскільки морфеми не є самостійними одиницями мови, не існують поза оболонкою слова, то компонентами фразеологічних одиниць є цілі слова з властивими їм формами словозміни, що здатні функціонувати і поза фразеологічним зворотом.
Лексичні значення слова і фразеологічної одиниці мають деякі моменти спільного. Виражаючи певне логічне значення, переважна більшість фразеологічних одиниць відзначається більшою конкретністю, ніж слово. Фразеологічні одиниці є у порівнянні зі словами, як правило, виразнішими з емоційно-експресивного погляду.
Фразеологічні одиниці на зразок речень теж відрізняються від аналогічних синтаксичних одиниць – вони мають стабільне значення. Порядок слів у фразеологічних одиницях більш сталий, ніж у регулярних синтаксичних одиницях.
Таким чином, предметом вивчення фразеології є стійкі сполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілість і відтворюються у процесі мовлення як готові словесні формули. Фразеологія має такі свої специфічні завдання:
вивчення особливостей структури фразеологізму і витворення семантичної цілісності у сполученнях слів, визначення причин фразеологізації їх;
дослідження взаємовідношень фразеологічних зворотів з іншими лінгвістичними одиницями – словом, словосполученням, реченням;
з'ясування історико-етнологічної основи фразеологічних одиниць, внутрішня форма яких втрачена;
вивчення законів розвитку фразеологічного складу;
вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та в спеціальних фразеологічних словниках тощо. Фразеологія вивчає фразеологічну систему мови в синхронії і діахронії. Характерні риси будь-якого фразеологізму – строго окреслена граматична єдність, сталість (при можливих часткових лише варіаціях) словникового складу, відтворюваність постійно готової одиниці мовлення, узагальнене стале значення вислову, його більша або менша популярність і поширеність серед значної кількості мовців.
Численні фразеологічні одиниці є різними за генетичними, функціональними та структурно-граматичними ознаками. І це цілком зрозуміло: вони, як і слова, належать до різних типів, класів. Кожен з них має свій шлях становлення і розвитку.
Отже, до фразеології зараховуємо всі ті стійкі сполуки слів, цілісні мовні одиниці, які є у людській пам'яті і відтворюються в готовому вигляді у процесі спілкування, а не творяться щоразу подібно до вільних граматичних сполучень.
§2. Теоретичні засади класифікації фразеологічних одиниць в польському та українському мовознавстві
Кожна мова характеризується своїми особливостями, специфікою, але, незважаючи на це, між слов'янськими мовами існує певна подібність, що виявляється у будь-якій галузі науки.
Говорячи про класифікацію фразеологізмів у сучасній польській та українській мовах, неможливо не помітити подібність у поділі.
Українська фразеологія піддається класифікації за В.В. Виноградовим, а також за не менш знаним мовознавцем Л.А. Булаховським.
Розглянемо семантичну класифікацію, опрацьовану В.В. Виноградовим, який розрізняє три типи фразеологічних одиниць – фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів: пекти раків – червоніти; дати кучми – побити; собаку з'їсти – набути досвіду.
Серед зрощень В.В. Виноградов виділяє:
- Зрощення, в складі яких є не вживані у сучасній мові слова ускочити у халепу, байдики бити, теревені правити;
- Зрощення, в складі яких наявні граматичні архаїзми бути притчею во язицях;
- Зрощення, що становлять таку змістовність, окремі частини якої „байдужі до розуміння цілого” у нього грошей кури не клюють.
Фразеологічні єдності – також семантично неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів: не нюхати пороху – не бути ще в боях; прикусити язика – замовкнути; кров з молоком – здоровий.
Сюди В.В. Виноградов залучає фразові штампи, кліше, літературні цитати, крилаті вислови, народні прислів'я та приказки.
Фразеологічні сполучення – тип фраз, створюваних реалізацією зв'язних значень слів. Тут одне слово є незмінне, а інші можуть замінюватись. Вони не є безумовними семантичними єдностями. Вони аналітичні: зачепити почуття – зачепити гордість – зачепити інтереси.
В.В. Виногардов не включає до фразеологізмів прислів'я, приказки, крилаті вислови, оскільки вважає їх так званими фразеологічними сполуками.
По-іншому класифікує фразеологізми Л.А. Булаховський, він поділяє всі фразеологізми на: ідіоми та власне фразеологізми (фразеологічні одиниці).
Ідіоми – це те саме що у В.В. Виноградова фразеологічні зрощення і фразеологічні єдності.
Ідіоми неможливо докладно перекласти іншою мовою: куда глаза глядять – світ за очі; поставить в известность – довести до відома.
Власне фразеологізми. – це прислів'я та приказки, а також те, що В.В. Виноградов відносить до сполучень, наприклад: про вовка промовка – а вовк у хату; вовків боятися – у ліс не ходити; і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Г. Шевченко).
Існують і інші, менш поширені стилістичні класифікації фразеологічних одиниць, які в залежності