а) фразеологізми літературної мови (усного і писемного різновиду), серед яких вичленовуються розмовні, просторічні та грубо-просторічні елементи;

б) фразеологізми, що виходять за межі літературної мови, а саме: фразеологізми народних говорів і діалектів, фразеологізми професійного мовлення, жаргонів, арго тощо[28; C.102–118]. Релевантними для нашого дослідження фразеологічної синонімії будуть семантичні класифікації, адже синонімія неможлива без розгляду семантики, а також структурно-граматична, адже співвіднесення фразеологізмів зі словом чи реченням або ж з різними частинами мови безпосередньо відбивається на його семантичній специфіці, що має важливе значення для дослідження синонімічних відношень.

Розглянемо найхарактерніші типи класифікацій фразеологізмів, які існують в сучасному польському мовознавстві.

У польській лінгвістиці здобули визнання класифікації фразеологічних одиниць на основі семантичного та формального принципів, автором яких є С.Скорупка.

Семантичний критерій. З його точки зору, тобто з позиції ступеня поєднання складників фразеологічного зв'язку, розрізняємо фразеологічні зв'язки: stale, luџne, і№czliwe.

- Stale zwi№zki – це свого роду лексичні одиниці , які функціонують в мовленні так, як окремі слова, тобто вони можуть замінюватися відповідниками у вигляді одного слова, або, за його відсутності, відповідною фразеологічною одиницею. Вони виконують семантичні функції як єдине ціле, а не як окремі складники, інакше кажучи, значення таких зв'язків не є сумою значень їх складників.

Сталими зв'язками є: ідіоми, максими, прислів'я, приказки, сентенції.

Ідіоми – усталені мовні конструкції, що складаються з двох або більше слів, їх значення не випливає із суми значень окремих слів. ідіоми не можна дослівно перекласти іншою мовою: w gor№cej wodzie k№pany-– нетерплячий, імпульсивний.

Максими – засади, правила поведінки, філософські, моральні, етичні думки, виражені в короткому реченні. Вони мають більш літературну форму, яка гармоніює із серйозним змістом: nie s№dџ nikogo po minie – не суди про людей за їхнім зовнішнім виглядом.

Прислів'я – короткі речення, часто у віршованій формі, що традиційно повторюються і висловлюють якусь загальну думку: bez pracy nie ma kaіaczy – треба працювати.

Приказки – короткі, дотепні, інколи злісні висловлювання, які часто мають афористичний зміст: co wieњ, to inna pieњс – всюди панують різні звичаї.

Сентенції – короткі речення, що висловлюють якусь загальну думку філософського чи морального характеру, сформульовану чітко, стисло: nie wszystko zіoto, co siк њwieci.

- Luџne zwi№zki – це поєднання слів, які утворюються кожний раз у процесі мовлення. Вони постають шляхом зіставлення семантичної вартості членів речення. У виразі droga przez wieњ обидва члени мають дослівне значення, і в поєднаннях такого роду описи природи можуть поставати безпосередньо, за кожним разом інші, залежно від простору, через який проходить дорога: droga przez pola, przez lasy, przez і№ki.

- Ј№czliwe zwi№zki – такі зв'язки, у яких ступінь поєднання їх компонентів значний, але ці складники не зазнали лексикалізації. Поєднання dobry, rуїowy, њwietny, zіy humor є такими зв'язками.

Ці фразеологізми відрізняються від відповідних слів тим, що мають аналітичну форму і певне стилістичне забарвлення: вони найчастіше вживаються в офіційному стилі та у писемному мовленні.

Формальний критерій – це граматичний характер слів, що входять у склад фразеологізму[46]; вид зв'язку між цими словами у реченні. За цим критерієм розрізняють: wyraїenia, zwroty, frazy.

- Wyraїeniе – це поєднання двох чи більше слів, що мають іменний характер і становлять єдине синтаксичне ціле. Центром виразу є іменник чи прикметник, також ним може бути дієприкметник або навіть прислівник, наприклад: fala morska, fala upaіуw, zbyt pуџno; wiele szanowny, skіonny do piaсstwa.

- Zwrot – це поєднання слів, що пов'язані синтаксично, і головним словом є член, що має вербальний характер. Центром звороту є дієслово або дієприслівник, наприклад: ruszyж z kopyta, pleњж trzy po trzy; prawdк mуwiж, wzi№wszy pod uwagк.

- Fraza – це поєднання слів, що складаються з іменних і дієслівних членів, і має таку будову, як просте чи складе речення, наприклад: burza huczy, serce boli; nie ma tego zіego, co by na dobrze nie wyszіo.

Як ми бачимо, фразеологізми є складними синтаксичними одиницями у мові та мовленні, тому такі різні підходи щодо їх класифікації як в українській, так і в польській мовах.

Якщо зіставити класифікації фразеологізмів цих двох мов, то можна виділити дещо спільне між ними, водночас, дещо відмінне. Коли брати до уваги семантичний критерій поділу фразеологізмів у польській мові та поділ за Булаховським в українській мові, то спільною є група фразеологізмів під назвою idiomy. Ця назва є ідентичною як в польській, так і в українській мовах. Однаковими є головні ознаки, за якими відносимо фразеологізми до цієї групи: абсолютна неможливість виведення значення цілого із значень компонентів, а також неможливість перекладу фразеологізму іншою мовою.

Отже, як ми вже помітили, фразеологічні одиниці є різні за будовою, структурою, можуть складатися з різної кількості компонентів, що поєднуються різними зв'язками. Вони неоднорідні за функціональними ознаками і неоднакові за походженням, також по-різному вживаються у процесі мовлення.

Важливу роль у класифікації відіграє те, що будь-яка мова має свої особливості, які проявляються у кожній галузі науки.

РОЗДІЛ ІІ. КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З КОМПОНЕНТОМ “PANI, KOBIETA” В ПОЛЬСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

§1. Фразеологізми які є в польській і українській мовах

Elegancka, wytworna pani – kobieta, zwіaszcza przyzwoicie ubrana, jaka wygl№da jako dama – Елегантна пані – жінка, якій притаманні вишукані манери, має витончену натуру, та вишуканий „смак” у виборі одягу.

(Skorupka S. Sіownik frazeolgiczny jкzyka polskiego – Warszawa, 1967: „O wytwornej pani omawialiњmy wczoraj... ” – Фразеологізм усної української