Вибір об’єкта дослідження визначений недостатньою вивченістю особливостей дискурсу та його маркерів зокрема.

Основна мета цієї роботи – проаналізувати особливості засобів вираження авторської свідомості в художньому, науковому та публіцистичному дискурсах, для досягення чого передбачається вирішити такі задачі:

визначити сутність дискурсу як складного комунікативного явища;

визначити особливості тексту як елементарної одиниці дискурсу;

класифікуати види сенсорно-смкових оцінок;

визначити особливості поєднання різних засобів вираження авторської свідомості в художньому, науковому та публіцистичному дискурсах.

Наукова новизна проведеного дослідження виражаєтьс в наступному:

визначення сутності дискурсу як складного комунікативного явища;

визначення особливостей тексту як елементарної одиниці дискурсу;

класифікація видів сенсорно-смкових оцінок;

визначення особливостей поєднання різних засобів вираження авторської свідомості в художньому, науковому та публіцистичному дискурсах.

Теоретична цінність полягає в подальшому дослідженні різних типів дискурсу та його маркерів. Отримані в процесі дослідження дані сприяють розвитку нового напряму сучасної гуманітарної науки – дискурсології та дозволяють глибше зрозуміти особливості засобів вираження автрської свідомості.

Вивчення особливостей дискурсу та його маркерів має і практичне значення для викладання курсу теоретичної граматики (тема ”Семантичний аспект речення”), методики викладання англійської мови (методики навчання лексики та граматики), на заняттях з інтерпретації тексту, при проведенні практичних занять з англійської мови в процесі формування умінь і навичок усного та письмового мовлення.

Мета та задачі дослідження визначили структуру цієї магістерської роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списків використаної літератури та ілюстративних джерел.

У вступі обгрунтовується вибір теми, визначається актуальність, задачі та мета дослідження, розкривається новизна, теоретична та практична цінність магістерської роботи, формулюються положення, що виносяться на захисть.

В першому розділі розглядаються теоретичні проблеми дискурсу і тексту та досліджуються особливості їх визначення, класифікацій та функціонування.

В другому розділі висвітлюються особливості функціонування та класифікації дискурсивних маркерів в різних типах дискурсу (художньому, науковому та публіцистичному).

В третьому розділі характерні особливості засобів вираження авторської свідомості (оцінки), розглядаються їх різновиди, наводиться деталізована класифікація однієї з груп оцінок, виділених Н.Д.Арутюновою.

В загальних висновках узагальнюються результати проведеного дослідження, викладаються основні висновки та намічаються напрямки подальших досліджень.

Матеріалом дослідження стали художні твори англійської та американської літератури, наукові тексти та газетні статті.

Методика дослідження носить комплексний характер: використовувався аналіз словникових дефініцій, методи контекстуального та логіко-семантичного аналізів, метод суцільної вибірки.

Основні положення, що виносяться на захист:

1. Дискурс – це зв’язний текст в сукупності з екстралінгвістичними, прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими факторами. Дискурс – це мовлення, що, є зануреним у життя текстом. Мовленнєвим вираженням дискурсу є текст. В центрі будь-якого тексту знаходиться авторська свідомість суб’єкта, що визначає і зміст, і словесну форму мовленнєвого акту, за допомогою чого автор впливає на свідомість читача.

2. Дискурсивні маркери утворюють окрему групу мовних, позначаючи локальне або глобальне відношення між сегментами тексту. Когерентна функція дискурсивних маркерів реалізується на трьох структурних рівнях дискурсу: семантичному, прагматичному і топікальному.

3. Розглянувши та проаналізувавши калсифікацію оцінок Н.Д.Арутюнової, яка основана на взаємодії об’єкта оцінки з її суб’єктом, була запропонована детальна класифікація однієї з груп цієї класифікації – сенсорно-смакові (гедоністичні) оцінки. Враховуючи особливості органів відчуття (зір, смак, нюх, дотик, слух), сенсорні оцінки (Н.Д.Арутюнова називає їх сенсорно-смаковими) можна поділити на п’ять груп:

сенсорно-зорові;

сенсорно-смакові;

сенсорно-нюхові;

сенсорно-тактильні;

сенсорно-слухові.

4. Текстова суб’єктивно-оцінна модальність – це не граматична, а функціонально-семантична категорія, що виражається через характеристику описуваного, сентенції автора, розподіл відрізків тексту, актуалізацію окремих частин тексту тощо. На формування і характер модальності тексту впливають такі екстралінгвістичні фактори, як сам об’єкт, особистість автора, особливості його світосприймання тощо, що відображені в мовних засобах. Оцінно-мовні засоби виступають як маркери змістової оцінки тексту. Варто зауважити, що загальна оцінка всього тексту є більшою і ширшою, ніж сума оцінок маркерів.

Розділ І

ДИСКУРС У ЛІНГВІСТИЧНІЙ ПАРАДИГМІ

Дискурс: дефініції

Дискурсологія як нова галузь гуманітарного знання формується на перетині сфер лінгвістики, логіки, філософії, психології та соціології.

Сьогодні сфера вживання терміну “дискурс“ є настільки широкою (філософія, логіка, соціологія, семіотика, теорія комунікації, лінгвістика тощо; їхні окремі напрямки – прагмалінгвістика, лінгвістична семантика, граматика тексту, а також міждисциплінарні науки – психолінгвістика, соціолінгвістика та інші), що доводиться говорити про полісемію цієї термінологічної одиниці.

Поєднання у науковій парадигмі низки ідей традиційних наукових напрямків з новими теоріями (постструктуралізм, дискурсивна психологія, комунікативно-прагматична лінгвістика тощо) дозволяє заповнити “білі плями“ в осмисленні явищ мовлення та інтерпретації дискурсу, особливо їхньої подвійної природи: соціально-психологічного та соціально-культурного феномену.

Дискурс є складним комунікативним явищем, складниками якого є текст і екстралінгвістичні чинники (фонові знання, погляди, настанови, цілі адресата). Ставши ключовим у багатьох наукових розвідках з різних галузей гуманітарного знання, термін “дискурс“, однак, усе ще залишається чітко невизначеним – дефініції, котра відобразила б усю багатогранність цього поняття у загально-наукових категоріях, задовільнивши таким чином термінологічні запити усієї гуманітарної науки наразі не існує. Лише частково порушуються у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці і загальнотеоретичні питання функціонування дискурсу, класифікації його різновидів.

Дискурс (discourse) – зв’язний текст в сукупності з екстралінгвістичними, прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими факторами; текст, взятий в аспекті подій; мовлення, що розглядається як ціленапралена соціальна дія, як компонент, присутній у взаємодії людей і механізмах їх свідомості. [60:357; 61:357; 59:445] Дискурс – це мовлення, що, образно кажучи, є зануреним у життя текстом. [80:2; 72:2] Дискурс включає паралінгвістичний супровід мовлення (міміку, жести), які виконують наступні функції структури дискурсу:

ритмічну;

референтну (пов’язує слова з предметною областю прикладання язика);

семантичну;

емоційно-оцінну;

впливу на співбесідника (іллокутивну силу).

Праці лінгвістів присвячені розглядові окремих різновидів дискурсу[80:3]:

раціонального (В. Буряк);

публіцистичног (І. Соболєва);

газетного (С. Коновець);

рекламного (Н. Волкогон);

літературно-критичного (Р. Бубняк);

дискурсу національної ідентичності (О. Онуфрієнко) тощо.

Отже, поняття