4) It helps that drinking red wine has been linked with possible health benefits. (“Consumer Reports)

В структурі a lovely, long, cool drink йдеться про ті якості об"єкта, які йому надає суб"єкт. Серед таких слів є багато прикметників, які передають ставлення об"єкта про те, що він думає про когось або про щось. Такі прикметники називаються "opinion adjectives", " adjectives which express judgements or attitudes".[48:8]

Наприклад: 1) The calculation of consequences has to be a very important part of the decision-making process. ("Newsweek")

2) This can be an exasperating experience… (“Digest”)

Отже, прикметники, що описують властивості, внутрішньо притаманні предметам (розмір, вага, форма, колір, матерія) можна назвати дескриптвними, а ті, що передають ставлення мовця, його судження – оцінними. Обидва фактори тісно пов”язані між собою, тому має місце комплексна оцінка. Коли прикметники вживаються перед іменниками, то є певні закономірності щодо порядку їх вживання. Ті прикметники, що передають ставлення суб"єкта, вживаюься попереду всіх інших. [38:16; 48:8]

Наприклад: Jane in a smart black suit, strode across the court-room to express regret…(“ Newsweek”)

В даному прикладі smart передає ставлення суб"єкта, а black показує ознаку, внутрішньо притаманну предмету.

Суб"єктивний та об"єктивний компоненти оцінного значення складають діалектичну єдність.

6.1. Маркери об’єктивної модальності

Співвідношення оцінних предикатів може бути різним. Однак одним предметам і подіям більш властиво бути об"єктом оцінки, інші ж, як правило, ніяк не оцінюються. Серед явищ навколишнього світу є такі, взаємодія суб"єкта з якими відсутня або на стільки слабка, що їх цінність дорівнює нулю. Вони ціннісно нейтральні.[3:17; 8:116] Таким чином, серед об"єктів оточуючого світу є зона, байдужа до оцінки. Мова йде про найменування предметів, що не виконують певної функції. Наприклад:

a good table (за столом зручно сидіти, їсти, стіл гарно зроблений);

a good crocodile (в контексті може означати якісну шкіру).

Об"єкт входить в оцінну структуру, якщо він може бути включений в клас порівняння, тобто в ряд об"єктів, поєднаних загальною ознакою або групою ознак, за якими вони відрізняються між собою. Не всі предмети складають класи порівняння. Наприклад, числа, геометричні фігури, атоми, піщинки тощо не підлягають розрізненню за оцінними ознаками. Порівняння, а відповідно, і оцінка, завжди передбачають розрізнення за певною ознакою або групою ознак. Не дивлячись на те, що ці об"єкти несуть певні функції, вони не мають ознак, за якими виділяється один з елементів ряду, і ми сприймаємо їх як оцінно однакові.

Таким чином, будь-який об"єкт, попадаючи в сферу оцінної діяльності суб"єкта, може так чи інакше виявитися не байдужим до оцінки. Є об"єкти, які більш природньо входять в класи порівняння, ніж інші.[3:18] Такими є різні предмети:

ті, що мають постійні функції: a good knife;

об"єкти, названі за їх діями: a good singer;

предмети і події, які можуть бути об"єктом етичної і естетичної оцінки: a good friend, a nice dress.

Наприклад: 1) Your July report on hotels was very good.(“Consumer Reports”)

Man, I love a good Cocktail Party.(“Sporting News”)

…you have enough good reasons to stay a while.(“Sporting News”)

The numbers were good but expectations were perhaps getting a bit ahead of themselves.(“FT Companies and Markets”)

I could manage to pay my own college tuition with summer wages and find both a good job and a decent apartment when I graduated. (“Newsweek”)

Як видно, приналежність до зони „байдужого” визначається в першу чергу властивостями об"єкта оцінки. Проте „байдуже” може розглядатися і з точки зору суб"єкта, але при цьому сфера „байдужого” виявляється окказіональною.

6.2. Маркери суб’єктивної модальності

Характерною особливістю оцінки є присутність в ній суб”єктивного фактору у взаємодії з об”єктивним. Оцінне висловлювання завжди передбачає відношення між суб”єктом і об”єктом, навіть якщо в ньому прямо не виражений суб”єкт оцінки. Будь-яке оцінне судження передбачає суб”єкт судження, тобто ту особу (соціальну групу, суспільство), що надає оцінку, і його об"єкт, тобто той предмет чи явище, до якого оцінка відноситься.

Наприклад: 1) It seemed to me the victims of a common passion should sometimes exchange a look…(“London Review of Books)

2) No wonder the majority of people (including the scientist who identified the gene) choose not to know, an ignorance that is not simply negative, since it allows us to fantasise. (“London Review of Books'')

3) …the notion of humanity relies on the belief that we possess an inherited “human nature”, that we are born with an unfathomable dimension of ourselves. (“London Review of Books”)

В першому прикладі суб"єктом оцінки є індивід (It seemed to me), в другому прикладі суб"єктом оцінки виступає певна соціальна група (the majority of people), в третьому ж – суспільство (the notion of humanity).

На суб"єкт оцінки можуть вказувати різні частини речення: а) підмет; б) додаток. В першому реченні вказівка на суб"єкт оцінки виражається через додаток головного речення. В другому та третьому – група підмета вказує на суб"єкт оцінки.

Суб"єкт оцінки може бути виражений експліцитно або імпліцитно. [13:12; 5:65]

Наприклад: 1) Choosing to marry is one of the most important decisions you will ever make. ("Current")

2) Love marriages may be seen as driven by superficial motives such as lust. ("Current")

В прикладі 1 суб"єкт оцінки you виражений експліцитно, оскільки він вказаний в реченні. В прикладі 2 суб"єкт оцінки не вказаний прямо, тому можна сказати, що він представлений імпліцитно. В даному випадку