Експліцитно суб"єкт оцінки виражається двома основними способами [3:70]:

за допомогою прямої вказівки на особу (to my mind, as for me, тощо);

Наприклад: 1) In my view, trends mean everyring. (“Outside”)

2) According to van der Mensbrueghe, The IMF supports the current NBU policies, considering it is taking a qualitative approach. ("Eastern Economist")

за допомогою фрази з пропозиційним дієсловом (to think, to consider, тощо).

Наприклад: 1) …the Americans felt it necessary to take out the phones and electric power. ("London Review of Books")

At the same time, he felt the design should be something that is "outward, forward-looking, optimistic, exciting". ("Smithsonian")

3) I have to admit, I didn't even notice it until Rachel pointed it out. ("Eastern Economist")

Слід зауважити, що в газетно-публіцистичному стилі суб"єкт частіше за все виражається експліцитно. Коли він виражений імпліцитно, то має місце негативна оцінка.[11:66]

Суб"єктивний компонент передбачає позитивне чи негативне відношення суб"єкта оцінки до її об"єкта, в той час як об"єктивний (дескриптивнй) компонент оцінки орієнтуєься на власні якості предметів або явищ, на основі яких виноситься оцінка.

Наприклад: 1) We have, however, previously had to learn the language which we have now internalized: invisible computer chips are “out there”... (“London Review of Books”)

2) The mountains bonded us even more – like the mountains always do for people. (“Outdoors”)

В першому прикладі invisible (that cannot be seen [46:632]) вказує на власні якості предмета, тобто його розмір. Це є об"єктивний (дескриптивний) компонент оцінки.

В другому ж прикладі суб"єкт оцінки нічого не повідомляє про якості об"єкта, яким в даному прикладі є гори (The mountains). Дієслово bond (to join two things firmly together [46:121]) є метафорою, оскільки має переносне значення. Вond є суб"єктивним компонентом, що виражає позитивне ставлення.

Оцінні значення завжди передбачають якості об"єкта.

Наприклад: 1) The requirements were impressive – and the committee spontaneously voted to allocate precious resources to several scholarships for more young people to attend the intensive training course. (“Outdoors”)

2) It’s a glorious time of day. (“Outdoors”)

Слід зауважити, що протиставлення суб"єкта/об"єкта в оцінній структурі і суб"єктивності/об"єктивності в семантиці оцінки – це не одне й те ж саме. Суб"єкт, і об"єкт оцінки передбачають існування двох факторів – суб"єктивного і об"єктивного. В оцінному об"єкті поєднуються суб"єктивні (відношення суб"єкт – об"єкт) і об"єктивні (якості об"єкта) ознаки [5:66].

Наприклад: 1) Thanks to this reader, one of AMC’s Alpine Stewards, for raising an important point. (“Outdoors”)

2) Charles Glass makes some very sharp points about who will run the post-Saddam Iraq. (“London Review of Books”)

Обидва приклади включають і суб"єктивні (оцінні), і об"єктивні (дескриптивні) фактори: в них з одного боку експлікуються певні дескриптивні якості подій, а з другого боку – виражається відношення суб"єкта до подій, яке виявляється в семантичній структурі прикметника important (приклад 1) та через інтенсифікатор very (приклад 2):

Important = having a great effect on people or things [46:600];

Very = in a high degree [46:1328].

Співвідношення суб"єктивного та об"єктивного є основною проблемою в історії вивчення оцінки, що характеризується боротьбою двох напрямків. Один з них дотримується думки, що головним в оцінці є відношення суб"єкта до об"єкта, а інший покладається на те, що основними для оцінки є якості об"єкта. Спроби перебороти одосторонність обох напрямків в їх крайніх виявленнях стали основою аналізу важливих проблем оцінки, які спровокували подальші дослідження. На мою думку, необхідно приймати до уваги різницю між власними та оцінними властивостями предметів.

Висновки до розділу ІІ

Дискурсивні маркери утворюють окрему групу мовних одиниць – носіїв особливого, процедурного значення, сутність якого визначається при співвіднесенні висловлюання, яке містить дискурсивний маркер, з іншими висловлюаннями або сегментами діалогу, розташованими контактно або дистантно відносно певного вислову.

Дискурсивні маркери позначають локальне або глобальне відношення між сегментами діалогу. Когерентна функція дискурсивних маркерів реалізується на трьох структурних рівнях дискурсу: семантичному, прагматичному і топікальному. Відповідно, виділяються семантичні маркери, які співвідносять дві суміжні пропозиції, прагматичні маркери, які є виразниками зв’язку між двома суміжними мовленнєвими актами, і топікальні маркери, які утворюють глобальні когерентні відношення і виступають засобами тематичної організації діалогу.

На семантичному рівні дискурсивні маркери зосереджують увагу реципієнта на логічній або хронологічній послідовності подій і поділяються на п’ять груп: причинні, наслідкові, протиставні, доповнювальні та темпоральні. На прагматичному рівні дискурсивні маркери сигналізують каузальні та контрастивні прагматичні зв’язки між висловами. Дискурсивні прагматичні маркери здатні модифікувати іллокутивну силу мовленнєвого акту в бік посилення або послаблення ступеня його категоричності. На топікальному рівні дискурсивні маркери поєднують дистантно розташовані сегменти діалогу і профілюють зв’язок між макропропозиціями. Стратегія вжитку мовцем топікальних маркерів фокусує увагу читача/слухача на найбільш вагомих, виділених з погляду автора/мовця сегментах інформації, що полегшує процедуру відбору читачем/слухачем ключової в даному контексті інформації.

Протікання діалогу характеризується навністю двох фаз: наративною фазою та фазою активної дискусії. Відповідно до класифікації дискурсивних маркерів, виділяються локальні наративні, локальні інтерактивні стратегії когерентності діалогічного тексту. Відповідно до функціональних характеристик, топікальні маркери, які реалізують глобальні стратегії когерентності, поділяються на маркери актуалізації та відтінення топіка. В свою чергу, серед першої групи маркерів виділяють маркери, реалізуючі стратегії інтродукції та реінтродукції топіка; маркери другої групи реалузують стратегії відхилення від топіка, стратегії парадигматизації топіка, стратегії коментування топіка.

Дискурсивні маркери демонструють необмеженість своїх функцій на одному з тьох рівнів. Існує тенденція до їх поліфункціональності, тобто переходу з одних рівнів до інших. Як правило,