Вивчення останньої неможливе без ґрунтовного аналізу структури фемінітивів (встановлення їх похідності і непохідності), бо, зрозуміло, словотвірну семантику можна вивчати тільки при аналізі похідних фемінітивів як результатів деривації. Наступним етапом є визначення в мотивованих фемінітивах твірної основи та словотворчого форманта, бо переважно останній відносить слово до певного способу творення і вказує на тип словотвірного значення деривата. Таким чином, слід виділити способи творення похідних фемінітивів, а в межах кожного способу усі дериваційні фемінітивні засоби.

Далі варто були окреслити словотвірні моделі фемінітивів, чому сприяли би уже встановлені твірні основи та словотворчі засоби, адже відомо, що в межах кожного способу деривації фемінітивів можна виділити певні словотвірні моделі. Після цього словотвірні моделі можна згрупувати у словотвірні типи, які й характеризуватимуться певною словотвірною семантикою, оскільки будуть об’єднувати слова з однаковими словотвірними значеннями.

Співіснування кількох спільнокореневих фемінітивів дає можливість простежити різні зв’язки між ними та визначити при можливості відношення послідовної мотивації, одночасної мотивації одним твірним словом, або багатоступеневої мотивації. Відношення послідовної мотивації можна розглянути в словотвірних ланцюжках фемінітивів, відношення одночасної мотивації в словотвірних парадигмах, а відношення багатоступеневої мотивації у словотвірних гніздах. І в таких структурних одиниць між твірними та похідними також будуть виникати певні словотвірні значення. Однак на рівні словотвірних ланцюжків, словотвірних парадигм та словотвірних гнізд фемінітиви української мови ще не вивчалися. Ймовірно, це зумовлено тим, що вони самі часто відображають не перший ступінь деривації (другий, третій і далі), напр.: вчити > вчитель > вчителька, наймати > наймит > наймитка, баба > бабка > прабабка.

Фемінітиви ніби завершують словотвірний процес, за винятком тих, які здатні продукувати стилістично марковані деривати, якими і заповнюються здебільшого словотвірні парадигми, словотвірні ланцюжки, словотвірні гнізда. Однак на сучасному етапі досить продуктивним стало творення від фемінітивів, особливо від давніх праслов’янських назв, різних дериватів з особовим і неособовим значеннями. У результаті чого можна простежити і чимало словотвірних ланцюжків, словотвірних парадигм та словотвірних гнізд фемінітивів, напр.: ланцюжки: дівчина > дівчинка > дівчинонька, мати > матінка > матіночка; парадигми: невістка > невістонька, невісточка, невістчин, вдова > вдовенко, вдовець, вдовий, вдовин, вдовиний, вдовицький, вдовиця, вдовичий, вдовичка, вдовівна вдовіти; гнізда: сестра > сестра-жалібниця, сестра-хазяйка, сестрин > сестринський, сестритися, сестриця, сестричка > сестриченька, сестровбивця, сестронька, сеструня; дівка > дівонька, дівоцтво, дівочий > дівочість, дівувати > дівування > дівуваннячко, дівуля, жінка > жінделегатка, жінка-годувальниця, жінколюб > жінколюбний > жінколюбство, жінконенависник > жінконенависницький > жінконенависництво, жінота, жіноцький, жіночка, жінчин, жіночий > жіночість, жінвідділ; жіночний > жіночність, жіночно Див.: Український орфографічний словник: Близько 170 тис. слів / За ред. В.М.Русанівського. – 6-е вид., переробл. і доповнене. – К.: Довіра, 2006. – 959с..

Оскільки фемінітиви української мови ХVІ-ХVІІ століть досліджувалися на рівні лише способів творення, словотворчих
засобів, словотвірних моделей, словотвірних типів і відповідно
словотвірної семантики, то сьогодні для опису останньої варто було би залучити й інші словотвірні одиниці та словотвірні поняття, що надало би дослідженню комплексного, цілісного та завершеного характеру. У зв’язку з цим необхідно подетально, в логічній послідовності розглянути усі словотвірні одиниці в межах фемінітивів. А для цього можна визначити
такі етапи роботи:

представлення фемінітивів в українській мові ХVІ-ХVІІ століть як частини класу іменників – фемінітивної підсистеми як частини іменникової системи;

виділення фемінітивів як частини категорії істот – найменувань жінок як частини особових назв;

встановлення в межах фемінітивів певних словотвірних розрядів – назв жінок за діяльністю, назв жінок за станом, назв жінок за стосунками тощо;

визначення способів творення похідних фемінітивів, а в межах способів, твірних основ і словотворчих формантів;

побудова словотвірних моделей фемінітивів у межах кожного способу деривації;

обєднання словотвірних моделей в певні словотвірні типи і словотвірні підтипи;

упорядкування словотвірних ланцюжків фемінітивів з урахуванням усіх відомих в даний період фемінітивів;

розміщення усіх зафіксованих фемінітивів у відповідних словотвірних парадигмах;

побудова словотвірних гнізд фемінітивів з урахуванням визначених словотвірних ланцюжків і словотвірних парадигм;

визначення семантичних відношень між твірними і похідними словами при аналізі кожного словотвірної поняття.

І як показує дослідження словотвору зафіксованих нами фемінітивів, словотвірна семантика присутня всюди, де розглядається словотвірний процес. Саме встановлення процесу мотивації уже наштовхує на визначення в похідному слові певного словотвірного значення (господиня < господар – модифік., дівиця < діва – модифік., відьма < відати – мутац.).

Спосіб словотворення ще більшою мірою розкриває особливості словотвірної семантики дериватів, бо тоді наяву твірні основи, словотворчі форманти і чітко видно, як змінюються твірні слова та формуються нові (похідні) слова в семантичному відношенні, напр., у межах суфіксального способу: вдова > вдов-иц-я, дідич > дідич-к-а, князь > княж-н-а, пророк > пророч-иц-я.

Словотвірна модель, що й відображає спосіб творення слова, виступає схемою побудовою слова, показує, яку словотвірну семантику має кожний дериват, напр., модель «непохід.ім.чол.р. + -а»: теща, раба. Словотвірний тип об’єднує уже кілька дериватів зі однаковим словотвірним значенням, напр., словотвірний тип на –к-а: геретичка, дідичка, малжонка, наймитка, товаришка.

Словотвірний ланцюжок відображає послідовну реалізацію фемінітивами одного й того ж або різних словотвірних значень, напр.: діва > дівчина > дівчинонька (модифікац.); жена > жінка