Виділення словотвірного значення здійснюється шляхом використання «подвійного ряду співвідношень», у результаті чого встановлюється значення форманта і значення мотиватора. Між формантом і мотиватором існують відношення детермінації. Вони можуть бути трьох видів: відношення, коли детермінується формант; відношення, коли детермінується мотиватор; і відношення, при яких відбувається взаємна детермінація форманта і мотиватора. Функцію форманта, що детермінує, виконують суфікси. Суфікс позначає узагальнений предмет, дію чи ознаку, твірна основа конкретизує це узагальнене значення, вказуючи на його характерну відмінну ознаку. Усі структури, в яких формант виступає як те, що означається, а мотиватор – як те, що означає, виражають мутаційне словотвірне значення. Словотвірне значення розглядається як таке, що має одну частину або дві частини. У першому випадку воно пов’язане зі значенням форманта, а в другому – форманта і мотиватора. У більшості похідних може бути виділене двочастинне значення, одночастинне – лише в деяких групах слів, а саме слів з модифікаційним словотвірним значенням Див.: Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: навч. посіб. – К.: Вища школа, 1999. – с. 156-158..

Найбільшою мірою поняття словотвірного значення знайшло обґрунтування все ж у російському мовознавстві, тому цінними думками російських учених не слід ігнорувати в розгляді цього питання. Так, російський учений І.Улуханов, характеризуючи словотвірне значення, його відмінність від лексичного та граматичного значень, звертав увагу на те, що воно «крім компонентів, які входять до його складу, завжди містить вказівку на відношення мотивованого слова до мотивуючого», а його опис словотвірних значень досліджуваних похідних нерідко й включає компонент семантики, привнесений у дериват твірним словом Див.: Улуханов И.С. Словообразовательная семантика в русском языке и принципы ее описания. – М.: Наука, 1977. – с.10.

.

Н.А.Янко-Триницька відзначала, що словотвірне значення створюється сукупністю значень усіх структурних компонентів твірного слова. Словотвірне значення ставиться у пряму залежність від його структурного вираження, і «ті значення, які не виражені структурно і не є прямим наслідком семантики твірної основи», дослідниця вважає супровідними лексичними значеннями Янко-Триницкая Н.А. Закономерности связей словообразовательного и лексического значений в производных словах // Развитие современного русского языка. – М., 1963. – с. 84..

О.Кубрякова вказувала на те, що під словотвірним значенням розуміє те значення, яке заходить своє вираження в похідному слові, і обгрунування такого підходу також виступає наслідком детального розгляду семантичних особливостей похідних слів; а під похідним словом вона розуміла будь-яку вторинну номінацію, тобто обумовлену іншим знаком чи сукупністю знаків одиницю номінації зі статусом слова, незалежно від структурної простоти чи складності останнього Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. Семантика производного слова. – М.: Наука, 1981. – с.5..

Відомий чеський дериватолог М.Докуліл виділив два типи словотвірної семантики – синтаксичну та лексичну. Синтаксична деривація – це відношення між похідним та твірним, при якому лексичне значення твірного і похідного слів залишається незмінним (воно в них спільне), а змінюється частиномовна належність похідного слова, тобто його синтаксична функція. Сюди належать іменники з абстрактним значенням, утворені від дієслів; іменники зі значенням абстрактної ознаки, утворені від прикметників; прикметники зі значенням загального неконкретизованого відношення, утворені від іменників. А лексична деривація – відношення між похідним та твірним словами, при якому лексичне значення похідного слова обов’язково замінюється у відношенні до лексичного значення відповідного лексичного твірного слова, а частиномовна належність (синтаксична функція) його може змінюватися або не змінюватися. Поділ словотвірної деривації на синтаксичну й лексичну вважається принциповою класифікацією всієї системи словотворення Див.: Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: навч. посіб. – К.: Вища школа, 1999. – с. 163..

Таким чином, відповідно до різновидів семантичних відношень між твірним та похідним словами сьогодні виділяють такі типи словотвірних значень: –

мутаційне словотвірне значення – це таке значення похідного слова, яке відрізняється від значення твірного; відмінність у значенні виражається формантом, тобто похідне слово має мутаційні морфи. Цей тип словотвірного значення появляється при лексичній деривації;–

модифікаційне словотвірне значення – це значення похідного слова, яке відрізняється від твірного не загальною семантикою, а стилістичними відтінками в значенні, тобто похідне слово має модифікаційні морфи. Цей тип також формується при лексичній деривації;–

транспозиційне словотвірне значення – це таке значення похідного слова, яке відрізняється від значення твірного не номінативним, а частиномовним характером, тобто похідне слово має транспозиційні морфи. Оскільки транспозиційне словотвірне значення змінює лише частиномовну належність похідного, тобто його синтаксичну функцію, то воно належить до синтаксичної деривації Див.: Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: навч. посіб. – К.: Вища школа, 1999. – с. 163..

Отже, словотвірне значення (дериваційне) – нове значення, яке виникає в похідному слові внаслідок поєднання мотивувальної основи з формантом, як результат дії форманта на твірну основу і її лексичне та