РОЗДІЛ ІІ

Словотвірна семантика фемінітивів

2.1. Типи словотвірних значень фемінітивів

Словотвірне значення як складова частина семантичної структури похідних слів трактується у мовознавстві неоднозначно. Проте об’єднувальною рисою усіх дефініцій словотвірного значення залишається виражена або прихована вказівка на семантичне співвідношення між похідним і твірним словами. Вслід за В.В.Ґрещуком, вважаємо, що словотвірним значенням виступає “усталена й типізована в мовній свідомості на базі узагальнення регулярно повторюваних відношень між однорідними похідними словами та їх твірними семантична категоріальна величина, складно структурована відповідно до внутрішніх різновидів деривації, із закріпленими за нею мовною практикою словотвірними формантами, яка служить засобом субкатегоризації або перекатегоризації частиномовного значення” Ґрещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. – Івано-Франківськ: Плай, 1995. – с. 36..

Загальноприйнято у словотвірній семантиці виділяти такі різновиди дериватів за значенням: мутаційні, транспозиційні і модифікаційні Див.: Ґрещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. – Івано-Франківськ: Плай, 1995. – с. 32-37; Лопатин В.В. Русская словообразовательная морфемика: Проблемы и принципы описания. – М.: Наука, 1977. – с.33-35..

З названих різновидів словотвірних значень особові фемінітиви реалізують модифікаційні та мутаційні значення, як відзначають учені Брус М.П. Загальні жіночі особові номінації в українській мові XVI-XVII століть: словотвір і семантика. Дисертація на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 2001. – с. 24.. Модифікація і мутація відображають один із загальних типів семантичних розрізнень між твірними і похідними словами – лексичну деривацію Курилович Е. Деривация лексическая и деривация синтаксическая (1936) // Курилович Е. Очерки по лингвистике. – М.: Из-во иностр. л-ры, 1962. – С.57-70.

.

Основним видом семантичних зв’язків між вивідними словами і жіночими найменуваннями є модифікація. Модифікаційна деривація фемінітивів являє собою словотворчий процес, у якому твірне слово набуває додаткової ознаки фемінітивності. Характерною її особливістю є обов’язковий збіг частиномовної належності мотивувальних і мотивованих слів. Твірні слова і похідні жіночі назви спільні за семантикою. Їм властивий спільний об’єкт номінації – особа за відношенням, станом тощо, проте означення її здійснюється з допомогою різних, але співвідносних, словотворчих засобів у межах однієї і тієї ж частини мови. Напр., іменник опекунка позначає особу за тією ознакою, що й слово опекунъ – за ставленням до людей, але він характеризується певною семантичною відмінністю від останньої назви, зокрема позначає особу іншої статі – жіночої. Отже, у модифікаційних жіночих дериватах до значення їх мотивувальних слів додається ознака жіночої статі. Модифікуючою ознакою при деривації фемінітивів може бути й суб’єктивна оцінка особи, зокрема гіпокористичність, напр.: сестра - сестричка. Таким чином, модифікаційний тип лексичної деривації фемінітивів представляють неоднакові за словотвірним значенням номінації. Відповідно до характеру модифікації значення твірних слів певними словотворчими формантами, вони поділяються на номінативні модифіканти із значенням “жіночість” і стилістичні модифіканти із значенням “гіпокористичність” Див.: Брус М.П. Загальні жіночі особові номінації в українській мові XVI-XVII століть: словотвір і семантика. Дисертація на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 2001. – с. 24..

Переважна частина особових фемінітивів має словотвірне значення жіночості. Виникнення його зумовлене створенням жіночого відповідника до чоловічої назви. Формування словотвірного значення жіночості відбувається з допомогою суфіксів -к-а, -иц-а, -ниц-а, -овиц-а, -ин-я, -ьj-а тощо, префіксів пра-, по- та конфікса па-...-иц-а, напр.: сукцесоръ - сукцесорка, облюбеникъ - облюбеница, повелитель - повелителница, грекъ - грекиня, отрокъ - отроковица, игуменъ - игуменья, баба - прапрабаба, сестра - посестра “однодумниця”, дочерь - падчерица Див.: Брус М.П. Загальні жіночі особові номінації в українській мові XVI-XVII століть: словотвір і семантика. Дисертація на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 2001. – с. 24-25..

Невелика кількість фемінітивів реалізує модифікаційне значення гіпокористичності. Це словотвірне значення виявляється у процесі творення жіночих дериватів з емоційно-експресивним відтінком, внаслідок ускладнення твірного слова вираженням суб’єктивного ставлення мовця до жінки. У формуванні його беруть участь суфікси: -енк-а, -очк-а, -ичк-а, -ус-я, -уньк-а тощо, напр.: пани - паненка, жонка - жоночка, раба - рабичка, баба - бабуся, мати - матунька Див.: Брус М.П. Загальні жіночі особові номінації в українській мові XVI-XVII століть: словотвір і семантика. Дисертація на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 2001. – с. 25..

Малопродуктивним видом словотвірної деривації особових фемінітивів є мутація. Мутаційна деривація охоплює відношення, які полягають у творенні жіночого деривата з новою лексичною семантикою, відмінною від значення твірного слова. Мутаційні відношення виявляються між вивідними і похідними словами однієї або різної частиномовної належності. Проте у будь-якому випадку мотивувальні і мотивовані жіночі деривати виражають неоднакові лексичні значення. Для них характерні різні об’єкти номінації – один для твірного, а інший – для похідного, незважаючи на те, з допомогою яких словотворчих засобів оформлюється мутаційне словотвірне значення. Напр., слово бань позначає особу чоловічої статі за титулом, а слово бановна має інше значення – називає особу жіночої статі за спорідненістю, зокрема дочку за титулом батька. Прикладом міжчастиномовної мутаційної деривації жіночих номінацій є пара породити – породhля. Слово породити означає дію, яка характеризує процес народження дитини, а слово породhля позначає особу, яка народила дитину. Отже, обов’язковою умовою мутаційної деривації особових фемінітивів є творення жіночої назви з новим лексичним значенням Див.: Брус М.П. Загальні жіночі особові номінації в українській мові XVI-XVII століть: словотвір і