Помітна різниця у перифразуванні змісту значень жіночих дериватів виявляється між мутаційними фемінітивами, мотивованими одним словом, і дериватами, мотивованими словосполученням. На відміну від мутаційних фемінітивів, які походять від одного слова, продукування складних фемінітивів, як вказувалось, характеризується переведенням твірного словосполучення в іншу граматичну форму із зміною його лексичного значення. На трактування змісту складних фемінітивів впливають значення основ вивідної сполуки. У зв’язку з цим, значення складних жіночих дериватів тлумачиться за допомогою перифраз, до складу яких входить загальна жіноча назва – модифікаційний компонент і твірні основи вивідного словосполучення як мотивувальна частина. Напр., значення слова мироносиця, зумовленого сполукою миро носити, перифразовується як “жінка, що приносить миро” Див.: Брус М.П. Загальні жіночі особові номінації в українській мові XVI-XVII століть: словотвір і семантика. Дисертація на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 2001. – с.31..

Таким чином, словотвірна семантика відображає семантичний аспект процесу словотворення фемінітивів в українській мові XVI-XVIIст. Основна частина жіночих назв реалізує у процесі деривації модифікаційні значення жіночості, менша кількість фемінітивів – модифікаційні значення гіпокористичності та мутаційні значення. До явищ модифікаційної деривації відноситься номінативна модифікація, яка характеризується перетворенням чоловічих особових номінацій у жіночі (клеветникъ - клеветница), фемінітивів у жіночі назви (баба - прабаба) та стилістична модифікація, що відображає трансформацію фемінітивних назв у емоційно забарвлені жіночі деривати (дівчина - дівчинонька). Явищем мутаційної деривації є перетворення чоловічих імен у жіночі (каштелянъ - каштелянка), дієслів, прикметників, дієприкметників у фемінітиви (прати - прачка, миленька - миленька “кохана дівчина”) та словосполучень у фемінітивів (Бога матерь - Богоматерь).

2.2. Семантика і словотвір

фемінітивів художньої мови ХVІІ століття

В опрацьованих художніх творах ХVІІ століття виявлено невелику кількість апелятивів, що позначають жінок, – більше шістдесяти лексичних одиниць. Усі вони різноманітні за семантикою і структурою.

З погляду семантики, незважаючи на порівняно малу кількість найменувань, можна віднести усі фемінітиви до таких лексичних підгруп:–

назви жінок за спорідненням і свояцтвом, напр.: дочер, донька, дочка, матер, жена, жунка, малжонка «дружина», матонька, родителька «мати», теща, сестра, тещейка, цорка, дівка «дочка», дhвица «дочка», жена «дружина», жіночка «дружина», жунка «дружина», матка «мати», господинька «дружина»;–

назви жінок за діяльністю, напр.: відьма, господиня, господинька, сибhля, пророчиця, шинкарка;

назви жінок за соціальним та суспільним станом, напр.: воєводиная, дідичка, вдовица, дhвица «служниця», раба, господинька «господарка дому»;

государиня, княжна, панея, панна, попадя, царевна, цариця, наймитка;

назви жінок за церковно-релігійними ознаками, напр.: богородиця, пречистая, приснодhва, геретичка, владичиця, госпожа «богородиця», дhва «богородиця», дhвица «богородиця», матка «богородиця», матер «богородиця», панея «богородиця», панна «богородиця», цариця «богородиця», родителька «богородиця»;

назви жінок за віком, напр.: дівка «дівчина», дhвица «дівчина», дhва «дівчина», дівчина, дівчинонька, молодиця;

назви жінок за стосунками, напр.: дівонька «кохана», дівчина «кохана», мила, миленька, товаришка, дівчина «кохана»;

назви жінок взагалі, напр.: дочка «жінка», жена «жінка», жунка «жінка», матрона «жінка», сестра «жінка»;

назви жінок за міфологічними ознаками, напр.: богиня.

Отже, у художньому стилі функціонують здебільшого найменування жінок за спорідненням та свояцтвом, а також великою мірою поширені найменування Божої Матері, що й характерно було для художньої мови тієї доби. Рідше представлені інші за значенням назви жінок, що великою мірою зумовлено було позамовними факторами – особливостями статусу, життя і зайнятості жінок у розглядуваний період.

За семантичною структурою усі зафіксовані фемінітиви можна поділити на однозначні і багатозначні. Щодо кількості однозначних дещо більше, ніж багатозначних. Так, до однозначних належать слова богиня, богородиця, вдовиця, відьма, воєводиная, геретичка, господиня, дочер, дівчина, донька, княжна, малжонка, мила, наймитка, попадя, пророчиця, раба, теща, товаришка, цорка, шинкарка, напр.: Богородица молить, абы царство стало, А под ноги цареви всяко зло попрало (УП сер. XVIIст., 400), Отец мой, государь! Ти сам в том причина, Что я так согрhшила тебh дщер єдина (УП сер. XVIIст., 411), Чуда пресвятои Богородици межи сибhллями, пророчицями поганскими (УП сер. XVIIст., 210), Побігла ж тещейка од дворця до дворця Все того позичаючи, Все того ж прохаючи
(УП сер. XVIIст., 378).

У художніх творах часто простежується вживання різних за семантикою найменувань жінок в кількох значеннях, що і властиво художньому стилю – використання слів у переносних, або у не властивих для них значеннях. Звичайно, назви жінок використовують переважно для позначення все ж осіб жіночої статі, але часто для вираження зовсім інших ознак жінок, ніж тих, що виражаються первинними значеннями фемінітивів. Наприклад, первинним значенням слова господинька є «жінка, яка господарює вдома», а вторинними – «господарка, хазяйка дому», «дружина»: Посипала ж господиня куряткам пшона… (УП сер. XVIIст., 376), Будемо пити і їсти, Хорошейко ходити, Вночі спочивати, З господинькою спати (УП сер. XVIIст., 374), В дуду заграв, «Голубця» вдарив, Свою господиньку молодую звеселив (УП сер. XVIIст., 366). Первинним значенням слова матка є «мати, а вторинними – «Богородиця», «церква»: Не познала ж сина там и родная матка, Бо кождому од квашh приехла и рубатка (УП сер. XVIIст., 332), А то ли тым самым над злато и сребро дражайшыє, иж змhряют во честь и славу преблагословеннои дhвы Маріи, самого Бога матки (УП сер. XVIIст., 258), Церков – матка сынови, иж и прагненьє През мудрость утулил – єсь, подасть выживенє (УП сер. XVIIст., 182). Слово дhвица зафіксоване з первинним значенням «дівчина» та вторинними значеннями – «дочка», «служниця», «Богородиця»: Юнош прекрасных и дhвиць удобренных Полны всh