2.3.Дериваційна семантика

фемінітивів художньої мови ХVІІ століття

У словотвірній семантиці, які відзначалося, виділяють такі різновиди дериватів за значенням: транспозиційні, мутаційні та модифікаційні. Транспозиційні словотвірні значення відображають синтаксичну деривацію, а мутаційні і модифікаційні словотвірні значення – лексичну деривацію. З названих різновидів словотвірних значень фемінітиви реалізують усі словотвірні значення, але неоднаковою мірою кожне з них.

Основним видом семантичних зв’язків між вивідними основами і зафіксованими нами в художніх творах найменуваннями жінок є модифікація. Модифікаційна деривація фемінітивів являє собою словотвірний процес, у якому твірне слово набуває додаткової ознаки – фемінітивності. Характерною її особливістю є обов’язків збіг частиномовної належності мотивувальних і мотивованих слів. При цьому твірні основи і похідні фемінітиви виражають одне і те ж лексичне значення, мають спільний об’єкт номінації (особа за діяльністю, стосунками, відношенням, станом, поведінкою тощо), але для виділення усіх рис особи використовується різні співвідносні словотворчі засоби у межах однієї і тієї ж частини мови, напр.: бог > богиня, владика > владичица, геретик > геретичка, дідичь > дідичка, наймит > наймитка, родитель > родителька, товариш > товаришка, фундатор > фундаторка, шинкар > шинкарка, цар > цариця, князь > княжна.

Вказані модифікаційні утворення реалізують словотвірне значення жіночності. Вони є стилістично нейтральними найменуваннями, тобто можуть вживатися у всіх стилях української мови, хоч і мають розмовний відтінок в значенні, якого вони набувають швидше за все у порівнянні з найменуваннями чоловіків, що, у свою чергу, є завжди стилістично нейтральними словами. У результаті цього такі модифікаційні фемінітивні утворення відносимо до номінативних дериватів, бо вони не змінюють своєї семантики, не набувають відтінків у значенні, а лише вказують на іншу особу іншої статі – особу жіночої статі – і виступають відповідниками найменувань чоловіків. Для формування цих модифікаційних номінативних утворень були залучені такі суфікси, як -к-а, -иц-я, -ниц-я, -ин-я, -н-а, -івн-а, -ев-ая, -ин-а, суфікс-флексія -а.

У порівнянні з модифікаційними номінативними фемінітивами, менше налічується модифікаційних утворень зі значенням гіпокористичності, напр.: господинька, дівонька, дівчинонька, жіночка, матонька, миленькая, тещейка, дівка, донька. Це майже усі здрібніло-пестливі найменування (крім останніх двох), які мають виразне стилістичне забарвлення, тому й виділяються в окрему групу дериватів як таких, функціонування яких обмежене уже розмовним та художнім стилями української мови. У вираженні цього значення взяли участь суфікси –ейк-а, -очк-а, -оньк-а, -к-а, -ер, -иц-я.

При цьому слід увагу звернути на те що номінативні модифіканти зі значенням жіночності утворилися від співвідносних назв чоловіків (пан > панна, тесть > теща, раб > раба), а стилістичні модифіканти зі значенням гіпокористичності мотивовані відповідними найменуваннями жінок (жона > жоночка, дівчина > дівчинонька, мати > матонька).

Поодинокими є фемінітиви, що реалізують мутаційне словотвірне значення. Мутаційна деривація фемінітивів охоплює такі відношення між твірними і похідними, які полягають у творенні жіночого відповідника до чоловічого (якщо він є) з новою лексичною семантикою, відмінною від семантики найменування чоловіка. Найчастіше мутаційні словотвірні відношення простежуються між твірним та похідним словами, що належать до різних частин мови. І завжди твірні та похідні повинні розходитися за значенням, бо для них обов’язково характерні різні об’єкти номінації, незважаючи на те, які словотворчі засоби беруть участь у формуванні мутаційного словотвірного значення. Серед зафіксованих нами фемінітивів мутаційними слід вважати лише слова відьма, небога, подруга, воєводиная, княжна, царевна, панна, попадя, цариця «дружина царя». Тобто мутаційними утвореннями виступають слова, мотивовані різними частинами мови (дієсловами, іменниками), зокрема ті, що вказують на специфічну жіночу діяльність, особливу поведінку чи якусь іншу рису жінок, а також назви жінок за соціальним станом, що виражають значення «жінка або дочка чоловіка за діяльністю, вираженою твірним словом».

Поодинокі деривати відображають і синтаксичну деривацію, тобто виступають транспозиційними словотвірними значеннями. До них належать слова на зразок богородиця, паніматка, приснодhва, мила, миленька, пречиста, тобто фемінітиви, утворені способом складання та субстантивації. На наш погляд, такі транспозиційні деривати відображають тільки перехід з однієї форми в іншу (Бога родити – богородиця, присня діва – приснодhва, пані матка – паніматка), з однієї частини мови в іншу (мила – мила, пречиста – пречиста) і не змінюють докорінно семантики вивідної сполуки, чим і вказують на ті особливості, що визначають синтаксичну деривацію, – зміну синтаксичних функцій твірних слів без порушення їх семантичної структури.

Як і будь-які деривати, так і зафіксовані нами фемінітиви не можуть обійтися без формулювання словотвірної семантики, тобто перефразування її в межах кожного типу дериваційного значення. Перефразування семантики фемінітивів полягає у заміні похідного слова на словосполучення, що містить твірне слово та інше слово чи сукупність слів, що мають значення, властиве форманту похідного.

Номінативні модифікаційні утворення набувають у процесі словотворення семи «жіноча стать», тому перифразою для них виступає словосполучення, яка складається з твірного слова (мотиватора) і загальної жіночої назви (модифікатора), або найчастіше складнопідрядне синтаксичне утворення з такими самими компонентами, але модифікаційний компонент знаходиться в головній частині, а мотивувальний – у підрядній частині. Наприклад, значення фемінітивів богиня, дідичка, геретичка, товаришка, шинкарка перефразовується, як «жінка за міфологічними ознаками, вказаними твірним словом», «жінка за церковно-релігійними ознаками, вираженими твірним словом», «жінка за стосунками, позначеними твірним словом», «жінка за діяльністю, вказаною твірним словом».

Для фемінітивів зі словотвірним значенням гіпокористичності перифразою виступає атрибутивне словосполучення, до якого входить мотиватор (твірне слово жіночого роду) та модифікатор (якісний прикметник), що представлений імпліцитно в структурі перифрази, виступаючи показником вияву ознаки. Мотиватором фемінітивів