Мутаційні деривати, що утворюються з відмінним від твірного слова значенням, відображають у своїй семантиці й інший поняттєвий зміст, ніж їх вивідні сполуки. Так, слова відьма, небога, подруга, воєводиная, царевна, попадя, цариця перефразовуються таким чином: «жінка за діяльністю, названою твірним словом» (відьма), «жінка за статусом, названим твірним словом» (небога), «жінка за стосунками, названими твірним словом» (подруга), «жінка за діяльністю чи станом батька, названими твірним словом» (воєводиная, царевна), «жінка за діяльністю чи статусом чоловіка, названими твірним словом» (попадя, цариця).

Транспозиційні фемінітиви розгортають свої значення у подібні перифрази, наприклад, значення слів богородиця, паніматка, приснодhва, мила, миленька, пречиста трактується, як «жінка за церковно-релігійними ознаками, названими твірними словами» (богородиця, приснодіва, пречиста), «жінка за ставленням, стосунками, названими твірним словом» (паніматка, мила, миленька).

Отже, слід чітко виокремити такі типи словотвірних значень фемінітивів, розгорнутих у перифрази, зокрема:

модифікаційні:

«жінка за діяльністю, вираженою твірним іменником чоловічого роду» (шинкарка);

«жінка за соціальним станом, вираженим твірним іменником чоловічого роду» (дідичка);

«жінка за церковно-релігійною ознакою, вираженою твірним іменником чоловічого роду» (геретичка);

«жінка за стосунками, вираженими твірним іменником чоловічого роду» (товаришка);

«жінка за сімейним станом, вираженим твірним іменником жіночого роду» (вдовиця);

«жінка, яка є доброю, привітною, лагідною» (матонька, жіночка, тещейка»;

«жінка, яка є невихованою, поганою» (дівка, донька);

мутаційні:

«жінка за діяльністю батька, вираженою твірним іменником чоловічого роду» (княжна);

«жінка за діяльністю чоловіка, вираженою твірним іменником чоловічого роду» (цариця);

«жінка за діяльністю, вираженою твірним дієсловом» (відьма);

«жінка за статусом, вираженим твірною сполукою» (небога);

«жінка за стосунками, вираженими твірним іменником чоловічого роду» (подруга);

транспозиційні:

«жінка за церковно-релігійною ознакою, вираженою твірним прикметником» (пречиста);

«жінка за церковно-релігійною ознакою, вираженою твірним сполученням» (богородиця, приснодіва);

«жінка за стосунками, вираженими твірним прикметником» (мила, миленька);

«жінка за стосунками, вираженими твірним сполученням (паніматка)

Таким чином, виявлені і проаналізовані з погляду словотвору фемінітиви поділяються на модифікаційні утворення (номінативні і стилістичні деривати), мутаційні утворення і транспозиційні похідні найменування. Причому модифікаційні становлять більшість, а мутаційних і транспозиційних фемінітивів фіксується менше, порівняно з попередніми. Разом з тим, усі фемінітиви можуть перефразовуватися, тобто розгортати свою словотвірну семантику з різні перифрази, яких найбільше виділяється, звичайно серед модифікаційних фемінітивних утворень.

РОЗДІЛ ІІІ

Словотвірна семантика фемінітивів

у контексті словотвору фемінітивів української мови ХVІІ ст.

Для опису деривації різних номінативних одиниць І.І.Ковалик у свій час до загального лінгвістичного вжитку увів поняття словотвірна категорія, словотвірний клас, словотвірний розряд, словотвірний тип, словотвірна модель, словотвірна парадигма, словотвірне гніздо, словотвірне значення, словотворчі засоби, способи словотворення та інші Див.: Ковалик І. Вчення про словотвір. Вибрані праці / Упорядник та автор передмови В.Грещук. – Івано-Франківськ-Львів: Місто НВ, 2007. – 404с..

І це виявилося недаремно, бо з використанням таких одиниць, або аналіз будь-якої групи дериватів на рівні вказаних понять надає дослідженню системного, цілісного, завершеного характеру і вказує на існування окремих підсистем чи мікросистем в межах обширної словотвірної системи української мови.

Названі одиниці майже не застосовувалися при вивченні фемінітивів української мови, ні в синхронному, ні в діахронному аспектах. Водночас дослідження фемінітивів на рівні таких одиниць сприяло би підготовці комплексної праці зі словотвору фемінітивів української мови.

У цілому фемінітиви української мови безпосередньо чи опосередковано уже вивчалися в контексті поданих вище одиниць. Так, І.І.Ковалик дослідив словотвірні типи фемінітивів сучасної української мови, вважаючи, що словотвірний тип є основною одиницею опису словотвору будь-якої дериваційної підсистеми Див.: Ковалик I.I. Словотворчий розряд суфіксальних загальних назв живих істот жіночої статі у східнослов’янських мовах у порівнянні з іншими слов’янськими мовами // Питання українського мовознавства. – Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1962. – Кн.5. – С.3-34; Брус М.П. Фемінітивний словотвір у працях І.І.Ковалика // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія. – Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. – Вип. ХV-ХVІІІ. – c.19-23.. С.П.Семенюк під час аналізу фемінітивів нової української літературної мови розглянула словотвірну семантику і також словотвірні типи фемінітивів Семенюк С.П. Формування словотвірної системи іменників з модифікаційним значенням жіночої статі в новій українській мові: Дисерт. канд. філол. наук. – Запоріжжя, 2000. – 273с..

М.П.Брус проаналізувала словотвірні моделі, словотвірні типи і словотвірну семантику фемінітивів української мови ХVІ-ХVІІ століть Див.: Брус М.П. Загальні жіночі особові номінації в українській мові XVI-XVII століть: словотвір і семантика. Дисертація на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. – Івано-Франківськ, 2001.. А дослідження усіх інших мовознавців до цього часу зводилося переважно до опису способів творення фемінітивів, словотворчих засобів в межах кожного способу деривації та словотворчих основ Див.: Фекета І.І. Жіночі особові назви в українській мові. (Творення і вживання): Дис… канд. філол. наук: 10.02.02. – Ужгород, 1968. – 369с.; Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова (Відіменні деривати).- К.: Наук. думка, 1981.– 200с; Олійник І.С. Паралельні суфіксальні утворення іменників чоловічого і жіночого родів в українській мові. (На матеріалі іменників з суфіксом -ар) // Тези допов. та повід. міжвуз. наук. конф. з питань східнослов’янського іменного словотвору. – К., 1974. – С.37-39..

Одним із показових періодів в розвитку фемінітивної підсистеми є ХVІ-ХVІІ століття, який означений великим багатством писемних пам’яток, різноманітними мовними процесами, насиченими позамовними (суспільними) змінами, що й призвело до виникнення у той час більше тисячі іменників зі значенням особи