Соссюр Ф. Труды по языкознанию – М.: Прогресс, 1997. - с.167.

Степанов Г. В. Язык. Литература. Поэтика - М.: Наука, 1988. - с.120.

Супрун А.Е. Текстовые реминисценции как языковое явление // ВЯ. 1995. № 6. - С.17-29.

Татаренко І. Компетентність – вимога сучасності // Світло: науково-метод. інф. пізн.-освіт. часопис. – 1996. – №1. – С.57.

Тихомирова Є. Б. Особливості міжнародної PR-діяльності держав та державних органів // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць: № 12. – К.: Знання України, 2002. – С.145-154.

Тихомирова Є.Б. Комунікації з громадськістю в міжнародному середовищі: структура, цілі та завдання // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Випуск 34. – Частина 2. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2002. – С.70-77.

Тураева З. Я. Лингвистика текста - М.: Просвещение, 1986. – с.127.

Ушакова Т. А. Павлова Н. Д. Заясова И. А. Роль человека в общении – М.: Наука, 1989. – с.192.

Фивегер Д. Лингвистика текста в исследованиях ученых ГДР // Синтаксис текста: Сб. ст. /Отв. ред. Г. А. Золотова.- М.: Наука, 1971. - С.314-323.

Шейгал Е. И. Семиотика политического дискурса – Москва – Волгоград, 2000. – с.158.

Шумарова Н.П. Мовна компетенція особистості в ситуації білінгвізму. К., 2000 – с.192

Якобсон Р. В. В поисках сущности языка // Семиотика – М.: Радуга, 1983. - с.12-15.

Beaugrande R. Linguistic Theory: The discourse of fundamental Works – L., N.Y.: Longman, 1991. – p.318.

Bloom’s taxonomy. – Available at:

Dijk van T.A. Discourse as Social Interaction. L., 1997. – p.147.

Gill S. D. Beyond “the primitive”: The religions of nonliterature peoples – Prentice-Hall, 1982. – p.128.

Leech G. Principles of Pragmatics – L.: Longman, 1983. – p.264.

Omaggio A. C. Teaching language in context – Boston: Heinle & Heinle Publishers Inc., 1986. – p.479.

Seale B. Writing efficiently. A step by step composition course – Prentice–Hall, 1978. – p.228.

Д О Д А Т К И

ДОДАТОК А

Таблиця 1.1 Стилі і жанри мовлення

Назва стилів | Види творів, у яких стиль реалізується | Основні ознаки стилів і жанрів мовлення

Мета мовлення | Сфера спілкування | Форма реалізації стилю | Мовні особливості стилю

Розмовний  | обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи подання допомоги, виховний вплив | побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими | діалог | широко використовуються побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вставні слова, неповні речення тощо

Науковий | дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація | повідомлення про результати наукових досліджень | наука, техніка, освіта | монолог | характерні мовні засоби: терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу

Офіційно-діловий | закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо | регулювання офіційно-ділових стосунків | офіційно-ділові стосунки | монолог (діалог) | переважають стилістично нейтральні мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний

Публіцистичний | виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія | обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку | громадсько-політичне життя | монолог (діалог) | використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний

Художній | трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка | різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх засобів | мистецтво слова | монолог | застосовуються всі мовні засоби, особливо широко — слово в переносному значенні

ДОДАТОК Б

Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти до дискурсивної компетенції |

Гнучкість

С2 | Виявляє значну гнучкість під час реформулювання ідей за допомогою різноманітних лінгвістичних форм для виділення та диференціації відповідно до ситуації, особи співрозмовника і т.д. та з метою уникнення двозначності.

СІ |

ЯкВ2+

В2 | Може привести зміст і форму власного висловлювання у відповідність до ситуації та реципієнта, а також враховувати рівень формальності залежно від обставин.

Може пристосовуватись до змін напряму, стилю та поставлених акцентів, які звичайно відбуваються в розмові.

Може варіювати формулювання того, що він/вона хоче сказати.

В1 | Може адаптувати своє висловлювання з метою вирішення незвичайних, навіть складних/важких ситуацій.

Може гнучко використовувати широкий діапазон простих мовленнєвих засобів для вираження того, що він/вона хоче сказати.

А2 | Може адаптувати завчені прості фрази до особливих обставин шляхом обмежених лексичних замін.

Може розгортати вивчені фрази шляхом простих перестановок їх елементів

А1 | Немає дескриптора.

Дотримання правил ведення бесіди

С2 | Як СІ

СІ | Може швидко вибрати відповідну фразу з доступного діапазону дискурсивних функцій, щоб ввести свої репліки для підтримання розмови, або виграти час та отримати можливість подумати під час спілкування.

В2 | Може належним чином вступати в дискусію/бесіду, використовуючи для цього відповідні мовленнєві засоби.Може належним чином починати, підтримувати та закінчувати висловлювання, ефективно дотримуючись правил ведення бесіди. Може ініціювати висловлювання, вступати відповідно до своєї черги та закінчувати розмову, коли їй/ йому це потрібно, хоча не завжди може це зробити елегантно. Може використовувати готові фрази (напр., Ткаі'&а (Щїсиїї циеаііоп (о атч>ег /На це запитання важко відповісти), щоб виграти час і вступити до бесіди тоді, коли сформулює те, що хоче сказати.

В1 | Може вступати в дискусію/бесіду на знайому тему, використовуючи фразу, відповідну початку висловлювання.

Може ініціювати, підтримувати та завершувати просту бесіду сам-на-сам на теми, які близькі/знайомі або мають персональний інтерес.

А2 | Може вживати прості прийоми, щоб почати, підтримувати або закінчувати