Літературний дискурс. Є одним із найстаріших. У літературній комунікації форма має важливіше зна-чення, ніж зміст, а тому в його межах істотну роль ві-діграють засоби полегшення сприйняття: ритм, рима. Літературний текст будується з урахуванням принци-пів порушення законів автоматизму руху звичайного спілкування. Художній текст стає деавтоматизованим, великою мірою завдячуючи своїй багатозначності: ко-жен читач знаходить власний зміст.

У художній комунікації найважливішу роль віді-грає особа автора. Нині літературний текст індивідуалі-зований. Однак так було не завжди: у середньовіччі ав-тор намагався не демонструвати індивідуальної манери, «ховався» за традицію, канон.

У сприйнятті й «дешифруванні» художнього тексту вагоме значення має читач, який надає йому особистіс-них смислів, перетворює на дискурс.

Дискурс у сфері паблік рілейшнз (ПР). Це віднос-но новий тип дискурсу, спрямований на встановлення зв'язків між інституціями, партіями, окремими полі-тиками тощо і суспільством загалом. Такі зв'язки роб-лять діяльність організації, політика прозорішою, зро-зумілою решті суспільства.

Паблік рілейшнз — це організація руху інформації, спрямована на формування комунікативного простору сучасного суспільства поряд з теорією переговорів, про-пагандою, рекламою, маркетингом, лобізмом тощо [54, 74].

ПР має риси повсякденної комунікації (особистісної, діалогічної, усної) та масової (неособистісна, монологіч-на, технічна), оскільки в ній розглядаються об'єкти, з якими мовець має безпосередні стосунки, але яка спира-ється на закони спілкування з масовою аудиторією.

ПР-дискурс виконує певні функції. З його допомо-гою:

Здійснюють плановий і постійний зв'язок між ор-ганізацією і громадськістю, підтримують нормальні відносини;

проводять моніторинг свідомості, думок, ставлень і поведінки як усередині організації, так і поза нею;

аналізують вплив політики на спільноту;

модифікують елементи політики, процедури і дії, якщо вони протирічать інтересам спільноти і діяльнос-ті певної організації;

апробують нові прийоми політики, дій і впливів на спільноту;

здійснюють зміни в ставленнях, поведінці все-редині певної організації й поза нею;

формують нові чи/або закріплюють старі зв'язки між організацією і спільнотою тощо.

Для виконання цих функцій ПР-дискурс використо-вує різноманітні засоби, прийоми, інструменти, найдіє-вішими серед яких є прес-конференції, виставки, пре-зентації, інтерв'ю, буклети, статті, веб-сторінки в Ін-терн еті тощо [53, 147].

Тексти ПР-дискурсів повинні передбачати можливі екстремальні ситуації, чітко відповідати певному кана-лу комунікації, типу аудиторії та іншим складовим ко-мунікативного акту.

Рекламний дискурс. Його завдання — привернути увагу споживача до одного з багатьох, як правило, одна-кових товарів, створити йому позитивний імідж, щоб він запам'ятався надовго, а найкраще — назавжди.

Цікаво застосувати дискурсивний підхід в аналізі реклами. О.Савельєва пропонує під час аналізу реклами як дискурсу структурувати його. «Якщо ми візьмемо рекламу як цілісну систему, що включає в себе і рекламне повідомлення, і рекламну діяльність, то доцільно структурувати рекламний дискурс на чотири зони – технічну, організаційну, товарну й соціальну. Перші дві більше стосуються рекламної діяльності. Для зручності назвемо їх «дискурсами рекламної діяльності». Останні дві співвідносяться з рекламними повідомленнями. Відповідно, визначимо їх як «дискурси рекламного повідомлення» [37, 31]. Ми звертаємося до соціальних дискурсів реклами, не обмежуючи при цьому розуміння соціального дискурсу реклами винятково рекламним повідомленням. Аналіз дискурсу передбачає розробку його типології. Основною дихотомією дискурсу є в цьому випадку «особистість–соціальний інститут». Відповідно до цього розрізняють два основні види дискурсу: персональний та інституціональний [46, 113].

Релігійний дискурс. У межах сучасної лінгвістики релігійний дискурс, що розуміється як релігійний текст у реальному спілкуванні, допускає різні дослідницькі підходи. З позицій іманентно-лінгвістичного підходу, що досліджує власне мовний матеріал, лексико-граматичну тканину релігійного тексту, можна аналізувати релігійний дискурс в аспекті повноти, правильності, логічності висловлювань, що становлять текст, який розглядається. При такому підході до вивчення релігійного дискурсу дослідник виходить з концепту “правильно побудованого дискурсу” як ідеального типу, з одного боку, і можливих відхилень від цього типу, – з іншого, аж до таких комунікативних фрагментів, що лінгвістично проаналізувати не виявляється можливим [25, 53].

Усі види релігійного дискурсу розпадаються на особистісно та статусно орієнтований дискурс. У першому випадку учасники спілкування прагнуть розкрити свій внутрішній світ адресату і зрозуміти адресата як релігійну особистість в усьому різноманітті особистісних характеристик її віри, в другому – вони виступають як представники тієї чи іншої релігійної групи, виконують роль, що задається комунікативною ситуацією. Особистісно-орієнтований дискурс виявляється в двох основних сферах спілкування – побутовій та буттєвій, при цьому побутове (повсякденне) спілкування являє собою генетично вихідний тип дискурсу, а буттєве – у вигляді теологічного діалогу. Статусно-орієнтований релігійний дискурс може мати інституціональний та неінституціональний характер залежно від того, які релігійні інститути функціонують у соціумі в конкретний історичний проміжок часу.

1.4 Особливості структури тексту

Поняття "структура тексту" нині перебуває у центрі уваги текстологів, адже від результативності дослідження структури тексту залежить розв'язання цілої низки проблем аналізу тексту як засобу комунікації, проблем його розуміння й текстотворення. Процес формування поняття "структури тексту" ще не завершено. І це при тому, що структура є природною властивістю тексту. Стосовно тексту це означає, що будь-яка теорія, яка прагне адекватно його описати, повинна відобразити його структурність. Основними ознаками структури, як відомо, є цілісність і зв'язність. Поняття "зв'язності" як основної ознаки структури було розроблено в галузі математичних наук. Ця ознака дає змогу окреслити смислове поле тексту, тому