IV. «Фізичне Я» включає в себе такі аспекти:

- суб’єктивне описання своїх фізичних даних, зовнішності (сильний, приємний, привабливий);

- фактичне описання своїх фізичних даних, включаючи описання зовнішності, хворобливих проявів і місцезнаходження (блондин, ріст, вага, вік, живу в гуртожитку);

- вподобання в їжі, шкідливі звички.

V. «Активне Я» оцінюється через 2 показники:

1) заняття, діяльність, інтересі, захоплення (люблю вирішувати завдання), досвід (був закордоном);

2) самооцінка здатності до діяльності: самооцінка навичок, вмінь, знань, компетенції, досягнень (добре плаваю, розумний, працездатний, знаю англійський).

VI. «Перспективне Я» включає в себе 9 показників:

1) професійна перспектива: бажання, наміри, мрії, пов’язані з навчально-професійною сферою (майбутній водій, буду хорошим вчителем);

2) сімейна перспектива: бажання, наміри, мрії, пов’язані з сімейним статусом (буду мати дітей, майбутня мама);

3) групова перспектива: бажання, наміри, мрії, пов’язані з груповою приналежністю (планую вступити в партію, хочу стати спортсмен);

4) комунікативна перспектива: бажання, наміри, мрії, пов’язані з друзями, спілкуванням;

5) матеріальна перспектива: бажання, наміри, мрії, пов’язані з матеріальною сферою (отримаю спадок, куплю квартиру);

6) фізична перспектива: бажання, наміри, мрії, пов’язані з психофізичними даними (буду піклуватися про своє здоров’я, хочу бути накачаним);

7) діяльна перспектива: бажання, наміри, мрії, пов’язані з інтересами, захопленнями, конкретними заняттями (буду більше читати) і досягненням конкретних результатів (досконало вивчу мову);

8) персональна перспектива: бажання, наміри, мрії, пов’язані з персональними особливостями (особистісними якостями, поведінкою тощо);

9) оцінка прагнень: багато чого бажаю, прагну…

VII. «Рефлексивне Я» включає 2 показники:

1) персональна ідентичність: особистісні якості, особливості характеру, описання індивідуального стилю поведінки (добрий, щирий, комунікабельний, наполегливий, іноді шкідливий, іноді нетерплячий), персональні характеристики (прізвисько, гороскоп, ім’я тощо), емоційне ставлення до себе (я супер, класний);

2) глобальне, екзистенційне Я: твердження, які глобальні і які недостатньо проявляють відмінності однієї людини від іншої (людина розумна, моя сутність).

Далі наше дослідження було спрямоване на вивчення домінуючих типів етнічної ідентичності, що безпосередньо проявляється людьми в повсякденному спілкуванні як з представниками своєї етнічної та національної спільноти, так і інших спільнот.

Тип етнічної ідентичності (Г.У. Солдатова, С.В. Рижова).

Дана методична розробка дозволяє діагностувати етнічну самосвідомість і її трансформації в умовах інтенсифікації міжетнічної взаємодії. Один з показників трансформації етнічної ідентичності – це ріст етнічної нетерпимості (інтолерантності). Толерантність/інтолерантність являється визначальною психологічною змінною цього опитувальника. Ступінь етнічної толерантності респондента оцінюється на основі наступних критеріїв: рівня «негативізму» по відношенню до власної та інших етнічних груп, порогу емоційного реагування на оточення, вияву агресивних і ворожих реакцій по відношенню до інших груп.

Типи ідентичності з різноманітною якістю і ступенем вираженості етнічної толерантності виділені на основі широкого діапазону шкали егоцентризму, починаючи від «заперечення» ідентичності, коли фіксується негативізм по відношенню до власної етнічної спільноти, і завершуючи національним фанатизмом – апофеозом нетерпимості і вищого ступеня негативізму по відношенню до інших етнічних груп.

Опитувальник містить шість шкал, які відповідають наступним типам етнічної ідентичності.

1. Етнічний нігілізм – одна з форм гіпоідентичності, що являє собою відхід від власної етнічної групи і пошук стійких соціально-психологічних ніш не за етнічним критерієм.

2. Етнічна індиферентність – розмивання етнічної ідентичності, що виражене в невизначеності етнічної приналежності, неактуальності етнічності.

3. Норма (позитивна етнічна ідентичність) – співіснування позитивного відношення до власного народу з позитивним ставленням до інших етнічних спільнот. В поліетнічному суспільстві позитивна етнічна ідентичність має характер норми і властива переважній більшості. Вона задає такий оптимальний баланс толерантності по відношенню до власної та інших етнічних спільнот, який дозволяє розглядати її, з одного боку, як умову самостійності і стабільного існування етнічної групи, з іншого, – як умову мирного міжкультурної взаємодії в поліетнічному світі.

Посилення деструктивності в міжетнічних відносинах обумовлене трансформаціями етнічної самосвідомості за типом гіперідентичності, яка відповідає трьом шкалам:

4. Етнічний егоїзм – даний тип ідентичності може виявлятися в необразливій формі на вербальному рівні як результат сприйняття через призму конструкту «мій народ», але може викликати, наприклад, напруженість і роздратування у спілкуванні з представниками інших етнічних груп чи визнання за своїм народом права вирішувати проблеми за «чужий» рахунок.

5. Етнічний ізоляціонізм – переконаність в перевазі свого народу, визнання необхідності «очищення» національної культури, негативне відношення до міжетнічних шлюбних союзів, ксенофобія.

6. Етнічний фанатизм – готовність йти на будь-які дії в ім’я так чи інакше зрозумілих етнічних інтересів, аж до етнічних «чисток», відмови іншим народам у праві користування ресурсами і соціальними привілегіями, визнання пріоритету етнічних прав народу над правами людини, виправдання будь-яких жертв в боротьбі за благополуччя свого народу.

Етноегоїзм, етноізоляціонізм і етнофанатизм являють собою ступені гіперболізації етнічної ідентичності, що означає появу дискримінаційних форм міжетнічних відносин. В міжетнічній взаємодії гіперідентичність проявляється в різноманітних формах етнічної нетерпимості: від роздратування, що виникає як реакція на присутність членів інших груп, до відстоювання політики обмеження їх прав і можливостей, агресивних і насильницьких дій проти іншої групи і навіть геноциду.

Методика містить 30 суджень – індикаторів, що інтерпретують кінець фрази: «Я – людина, яка…» Індикатори відображають відношення до власної ті інших етнічних груп в різноманітних ситуаціях міжетнічної взаємодії.

Респондентам пропонується наступну інструкцію: «Нижче наводяться висловлювання різноманітних людей з приводу національних відносин, національної культури. Подумайте, наскільки Ваша думка співпадає з думкою цих людей. Оцініть свою згоду чи незгоду з даними висловлюваннями за наступною шкалою: ++ – повністю згоден; + – скоріше згоден; 0 – в чомусь згоден, в чомусь ні; - – скоріше незгоден; -- – повністю незгоден».

Разом з інструкцією дається стимульний матеріал у вигляді переліку суджень і бланк для відповідей.

Обробка