Потім підраховується кількість балів по кожному з типів етнічної ідентичності (в дужках вказані пункти, що відносяться до даного типу):

Етнонігілізм (3, 9, 15, 21, 27);

Етнічна індиферентність (5, 11, 17, 29, 30);

Норма (позитивна етнічна ідентичність) ( 1, 7, 13, 19, 25);

Етноегоїзм (6, 12, 16, 18, 24);

Етноізоляціонізм (2, 8, 20, 22, 26);

Етнофанатизм (4, 10, 14, 23, 28).

В залежності від суми балів, набраних досліджуваним за тією чи іншою шкалою (можливий діапазон – від 0 до 20 балів), можна судити про вираженість відповідного етнічної ідентичності, а порівняння результатів по всім шкалам між собою дозволяє виділити один з декількох домінуючих типів.

Наступне завдання – виявлення компетентності респондентів в рідній мові і вивчення їх реальної мовленнєвої поведінки. Це було здійснено за допомогою опитувальника, в якому респонденти давали відповідь на питання, що пов’язані зі знанням і сферою вжитку рідної та іноземної мов.

Опитувальник етнічної ідентичності А.М. Льовочкіної

Власне опитувальник не використовувався в повній мірі. Було відібрано питання, які стосуються мови. Ці питання були відібрані з метою з’ясування рівня компетентності респондентів у рідній мові, знання і користування нею в різних життєвих ситуаціях, простеження зв’язку компетентності в рідній мові із типом і параметрами етнічної ідентичності респондентів.

Також в методиці проведення дослідження було застосовано спеціально розроблений опитувальник. Зміст опитувальника містить запитання різнопланового характеру, але покликані насамперед уточнити і виявити думку респондентів на рахунок тих чи інших сторін феномену етнічної ідентичності: динаміки її розвитку; визначальних факторів, що впливають на етнічне самовизначення; також детальніше виявити рівень міжетнічної толерантності/інтолерантності досліджуваних. Крім цих завдань, що стосуються власне тематики дослідження, опитувальник спрямований на поінформування респондентів в такій сфері особистісного і життєвого самовизначення як етнічна ідентичність; поглибити розуміння власної етнічної приналежності, з’ясувати її значення в житті кожного. Адже багато з респондентів не задумувались або не надавали значення питанню своєї етнічної ідентичності.

Отже, основною метою проведення даного дослідження стало простеження кореляційних зв’язків між рівнем мовленнєвої компетентності і характеристиками феномену етнічної ідентичності, щоб власне визначити роль і місце мовленнєвого чинника в динамічному процесі формування етнічної ідентичності.

Для вирішення поставлених завдань на різних етапах дослідження застосовувались наступні методи: теоретичний аналіз наукової літератури, спостереження, опитування, тестування. Для проведення дослідження був підібраний наступний психодіагностичний інструментарій: 1) методика «Хто Я?» М. Куна та Т. Мак-Партленда (модифікація Т.В. Румянцевої); 2)методика «Типи етнічної ідентичності» Г.У Солдатової та С.В. Рижової; 3) опитувальник етнічної ідентичності А.М. Льовочкіної. Нами було спеціально розроблено опитувальний листок вивчення етнічної ідентичності.

2.2. Порівняльний аналіз основних тенденцій етнічної ідентифікації

сучасних школярів

Результати дослідження та їх аналіз.

В результаті дослідження, яке являло собою комплексне індивідуальне опитування учнів 10 класів, було отримано ряд даних, що піддалися подальшій обробці.

За тестом «Хто Я?» було отримано наступні результати. Переважна більшість респондентів, що складали україномовну вибірку, згадують свою етнічно-регіональну ідентичність в першій п’ятірці змістовних характеристик.

Залежно від вибору респондентів можна розподілити в групи:

чітко відчувають свою національну приналежність і ідентифікують себе з конкретною спільнотою (власне з українцями) 72,4 % опитаних. Вони не соромляться своєї належності і не відчувають дискомфорту з цього приводу в спілкуванні з оточуючими. Варто зазначити, що переважна більшість цієї групи респондентів вживають для означення себе характеристику «українець», тобто відчувають приналежність до всієї нації як єдиного цілого. Частина опитуваних, що потрапили в цю групу (19 %) в списку змістовних характеристик, що стосується етнічно-регіональної ідентичності, крім ознаки «українець» зазначають такі як «галичанка», «івано-франківець», «бойківчанин» тощо. Це свідчить про усвідомлення і відчуття своєї належності до конкретних регіональних спільнот, що існують в межах України. Статева диференціація за цією ознакою не спостерігається;

21,6 % опитаних проявляють не надто велику цікавість до питань етнічної ідентичності. Проте все ж таки характеризують себе за етнічно-регіональною ознакою;

приблизно 3 % респондентів не вважають це питання важливим у житті, надаючи перевагу виконанню інших соціальних ролей, або наголошуючи на своїх особистісних властивостях;

іще 3 % взагалі не згадують про свою етнічну чи національну належність. Це може свідчити про почуття дискомфорту, повязаного з етнічним питанням, ігнорування цього питання (навмисне чи ненавмисне, що є наслідком необізнаності особистості в цій сфері) або про недорозвинуту, недиференційовану особистість (див рис. 2.1.).

Рис.2.1. Значущість етнічної ідентичності в системі ідентифікаційної матриці респондентів.

Дещо інша ситуація склалася при отриманні результатів російськомовної вибірки. Більшість опитаних (45 %) не згадують в самоописі факту своєї етнічної ідентичності; 20 % не вважають це питання важливим в своєму житі; 20 % усвідомлюють і відчувають свою етнічну ідентичність, але не надають їй вирішального значення; і тільки 15 % чітко відчувають свою приналежність і користуються цим в житті.

Можна зробити висновки за цією методикою, що індивіди, які спілкуються в повсякденному житті мовою титульної нації на даній території, не заперечують, а, навпаки, підкреслюють свою етнічну належність. Люди, які користуються іншою мовою, хоча і вважають себе представниками цієї титульної нації, проте уникають цього питання і підкреслюють інші сторони соціальної ідентичності. Це не варто вважати запереченням своєї етнічної належності, просто, можливо, це пов’язане зі специфікою регіону, в якому вони проживають.

Методика Льовочкіної дала змогу оцінити рівень знання респондентами рідної мови,