орієнтувати в оточуючому світі, постачаючи відносно впорядковану інформацію;

визначати загальні життєві цінності;

захищати, відповідаючи не тільки за соціальне, але й за фізичне благополуччя.

Відповідно до цих характеристик ідентифікацію з певним етносом слід вважати провідною на сучасному етапі. За твердженням провідних соціологів, психологів, політологів за останні десятиліття значно зріс рівень етнічної ідентичності. Цьому процесу є низка причин: пошук орієнтирів в перенасиченому інформацією і нестабільному світі; інтенсифікація міжетнічних контактів; вплив радикальних соціальних перетворень (як от розпад Радянського Союзу). Цими негараздами пояснюється сплеск діяльності різноманітних сект, неформальних об’єднань. Але всі ці групи не здатні забезпечити ціннісно-орієнтаційну і захисну функції в силу обставин, про які вже йшлося вище. В подібних групах переважають зовнішні ознаки ідентифікації: їхні члени опановують символіку одягу, специфічний жаргон, стиль поведінки. Багато людей включаються в подібні субкультури, але для більшості в період зламу соціальної системи (що ми спостерігали на початку 90-х) необхідно «зачепитися» за щось стабільне, за більш стійку групу. Такими групами передусім стають сім’я і етнос. Етнічна ідентичність являється найбільш доступною формою соціальної ідентичності. За допомогою усвідомлення своєї приналежності до певного етносу люди, що втратили опору і суспільні орієнтири, прагнуть знайти вихід зі стану соціальної невизначеності і безпорадності, здобути психологічну безпеку і стабільність, відчути себе частиною спільноти, яка має привабливі риси. Приєднуючись шляхом соціально-психологічних механізмів до певної етнічної спільноти, люди протиставляють свій етнос до всіх інших і дивляться на них згори вниз.

Мова йде перш за все про процес категоризації (на «ми» і «вони»), соціальної ідентифікації і соціальної диференціації. За висловленням видатного вітчизняного мислителя Б.Ф. Поршнєва – « всяке протиставлення об’єднує, всяке об’єднання протиставляє, міра протиставлення є мірою об’єднання» [56, с. 14].

Єдиний процес диференціації/ідентифікації призводить до формування соціальної ідентичності, яка в загальному смислі – є результатом процесу порівняння «своєї» групи з іншими соціальними об’єктами. Саме в пошуках позитивної соціальної ідентичності індивід або група прагнуть самовизначитися, відособитись від інших, ствердити свою автономність.

Таким чином ми прийшли до визначення етнічної ідентичності.

Етнічна ідентичність – складова частина соціальної ідентичності особистості, психологічна категорія, яка відноситься до усвідомлення своєї приналежності до певної етнічної спільності [67, с. 163]; це результат процесу емоційно-когнітивного самоототожнення суб’єкта зі своєю етнічною групою, що виражене в почутті спільності з членами цієї групи і сприйнятті як цінностей її основних характеристик [37, с. 67]. Поняття «етнічна ідентичність» не тотожне поняттям «етнічність», «етнічна приналежність», «етнічна самосвідомість», «етнічна ідентифікація», хоча близьке їм. Якщо етнічність (або етнічна приналежність) – це категорія, що приписується суспільством на основі об’єктивних критеріїв, то етнічна ідентичність – це результат самокатегорізації, яка досягається індивідом в результаті конструювання образу навколишнього світу і свого місця в ньому. Істинна етнічна ідентичність може не співпадати з офіційно приписуваною етнічною приналежністю. Етноідентичність не тотожною також і до етнічної самосвідомості, оскільки містить в собі елемент несвідомого. Поряд з причисленням індивідом себе до представників свого етносу, етноідентичність включає перш за все глибоко значущі переживання даної приналежності, як однієї з найважливіших складових в системі уявлень особистості про себе. Нарешті, якщо ідентифікація – це процес, завдяки якому реалізується етнічне ототожнення, то ідентичність – це результат процесу ідентифікації.

Етнічна ідентичність – результат емоційно-когнітивного процесу усвідомлення етнічної приналежності, ототожнення індивідом себе з представниками свого етносу і відокремлення від чужих етносів, а також глибоко особистісне значуще переживання своєї етнічної приналежності [50, с. 185].

Як видно з попереднього визначення в її структурі звичайно виділяють два основних компоненти: когнітивний (знання, уявлення про особливості власної групи і усвідомлення себе як її члена на основі певних характеристик) і афективний (оцінка якостей власної групи, відношення до членства в ній, значущість цього членства) [66]. Деякі автори виділяють і поведінковий (конативний) компонент етнічної ідентичності, розуміючи його як реальний механізм не тільки усвідомлення, але і прояву себе членом певної групи, побудова системи відносин і дій в різних етноконтактних ситуаціях.

Усвідомлення людьми своєї етнічної ідентичності значно залежить від того, чи вони живуть в поліетнічному чи моноетнічному середовищі. Ситуація міжетнічного спілкування дає індивіду більше можливостей для здобуття знань про особливості своєї та інших етнічних груп, сприяє розвитку міжетнічного розуміння і формуванню комунікативних навичок. Відсутність досвіду міжетнічної взаємодії обумовлює, по-перше, несприятливе відношення до подібних контактів, а, по-друге, менший інтерес до власної етнічності.

Для більшості індивідів характерна моноетнічна ідентичність, яка співпадає з офіційною етноприналежністю. Вона проявляється численними рівнями інтенсивності. При сприятливих соціально-історичних умовах позитивна етнічна ідентичність супроводжується почуттями гордості, оптимізму, впевненості, задоволення, патріотизму [46, с. 80-81]. Крім того численними дослідженнями виявлено, що існує стійкий зв'язок між позитивною етнічною ідентичністю і міжетнічною толерантністю [66]. В той же час гіперідентичність з власним етносом в поліетнічному суспільстві супроводжується етноцентристськими стереотипами, упередженнями по відношенню до представників інших етнічних груп і ухиляннями від тісної взаємодії з ними.

Проте часто може спостерігатись моноетнічна ідентичність з чужою етнічною групою або зміна етнічної ідентичності. Вона можлива у випадках, коли в поліетнічному суспільстві «чужа» група розцінюється як та, що має більш високий економічний і соціальний статус, ніж «своя». Моноетнічна ідентичність з чужою етнічною спільнотою веде до повної асиміляції, прийняття традицій, цінностей, норм, мови чужої групи.

Сильна ідентифікація з обома взаємодіючими групами призводить до формування біетнічної ідентичності. Люди, що мають цю ідентичність, володіють особливостями обох