Друга стадія – пошук етнічної ідентичності (мораторій) – характеризується пробудженням етнічної свідомості, прагненням зрозуміти роль етнічних процесів у своєму житті. Найчастіше задуматися над власним етнічним походженням підлітків стимулює певна подія, пов’язана з дискримінацією чи приниження за національною ознакою. Інтенсифікація інкультурації на цій стадії відбувається через такі види діяльності, як активна участь у культурному житті, відвідування музеїв, читання спеціальної літератури, бесіди тощо. Представникам етнічних меншин важко поєднати у своїй свідомості успадковані цінності власної етнічної приналежності з цінностями домінантної в суспільстві культури.

Третя стадія – реалізована етнічна ідентичність – характеризується чітким усвідомленням власної етнічної приналежності та співпадає з досягненням особистісної ідентичності [38, с. 163-164].

Питання формування позитивної етнічної ідентичності в підлітковому та юнацькому віці є надзвичайно важливим. Позитивна етнічна ідентичність передбачає позитивне сприйняття та ставлення до власної етнічної групи і до представників інших етнічних груп. У такому розумінні вона тісно пов’язана з етнічною толерантністю – способом прийняття етнічних відмінностей, що виключає ксенофобію та конфронтацію. Г. Солдатова вбачає позитивну етнічну ідентичність як баланс, з одного боку, умовою самостійного та стабільного існування етнічної групи, з іншого, – умовою позитивної міжкультурної взаємодії. Тому вона умовно приймається за «норму» етнічної ідентичності, у структурі якої поєднується позитивний образ власної етнічної групи з позитивним ціннісним ставленням до інших етнічних груп. Етнічну ідентичність за типом норми характеризують висока толерантність і готовність до міжетнічних контактів. Водночас позитивне ставлення до власної та інших етнічних груп, закладене в «нормі», зовсім не передбачає емоційної рівності цих стосунків. Прагнення до позитивної етнічної ідентичності є необхідною умовою збереження цілісності і неповторності етнічної спільноти в етнокультурному розмаїтті світу, й тому людині з «нормальною» етнічною ідентичністю притаманна перевага власних етнокультурних цінностей [65, с. 57-58].

Але які би питання не залишалися дискусійними, очевидним є те, що в процесі розвитку у дитини етнічної ідентичності вона проходить ряд етапів від дифузної до реалізованої, а результатом цього процесу являється формування в підлітковому віці емоційно-оціночного усвідомлення приналежності до етнічної спільноти.

Етнічний статус частіше всього залишається незмінним протягом життя людини. І все-таки етнічна ідентичність не є статичним утворенням, а має здатність трансформуватися протягом життя людини. Змістові трансформації етнічної ідентичності відбуваються за трьома типами: етнічної індиферентності, гіпоідентичності і гіперідентичності. Основою гіперідентичності є етноцентризм, що проявляється в чіткому поділі на «своїх» і «чужих», негативних образах «чужих» і ворожому ставленні до них, авторитарному погляді на групову взаємодію, де «своя» група домінує, а «чужі» перебувають у підпорядкуванні. Крайнім проявом гіперідентичності є національний фанатизм – готовність до будь-яких вчинків заради власної етнічної групи, виправдання будь-яких жертв у боротьбі за благополуччя власного народу. Індивіди із сформованою гіпоідентичністю не підтримують власні етнокультурні цінності, відчувають етнічну неповноцінність, ущемленність, труднощі у взаємодії, негативізм щодо представників власного етносу або сором за свою етнічну приналежність. Етнічні нігілісти відчужуються від власної групи. Трансформації етнічної свідомості за вказаними типами виконують роль «захисних клапанів», що переводять ворожість та агресію на замісний об’єкт – іншу етнічну групу [65, с. 60-62].

Л. Орбан-Лембрик вказує на те, що формування етнічної ідентичності залежить ще й від одного важливого критерію – «стабільності-нестабільності» суспільства [49, с. 185-186]. Соціально-психологічна стабільність взаємопов’язана із суспільним прогресом, що характеризується прогресивними змінами окремих соціальних спільнот та індивідів переходом від менш досконалого становища до досконалішого. Джерелом прогресу є людські потреби й інтереси, відсутність можливостей для їх задоволення призводить до регресу, занепаду, суспільної нестабільності. В умовах нестабільності молоді люди не сприймають системи цінностей суспільства і можуть створити власну систему цінностей. Відтак у них може сформуватися як позитивна, так і негативна етнічна ідентичність.

Підсумовуючи, можемо зазначити. В структуру етнічної ідентичності входять когнітивний (знання, уявлення про особливості власної групи), афективний (оцінка якостей власної групи, відношення до свого членства в ній) та поведінковий (готовність реально діяти відповідно до своїх уявлень, знань та ставлення) компоненти.

Формування етнічної ідентичності включає ряд етапів: від дифузної ідентичності до реалізованої, яка остаточно формується в підлітковому віці.

Провідними детермінантами формування етнічної ідентичності є мова, національність батьків, народні традиції, звичаї, спільне історичне минуле. В меншій мірі впливають на цей процес такі фактори, як: література, віросповідання, національна кухня, національний одяг тощо.

1.3. Вплив мови на формування етноідентичності

В попередніх пунктах була розкрита загальна характеристика явища етнічної ідентичності, специфіка її формування, розвитку і прояву. Також розкрито основні етапи її формування та основні чинники цього процесу. Витоки етнічної ідентичності ми бачимо ще в сивій давнині, з самого початку існування людства. Людина – передусім істота соціальна, яка не може існувати без спілкування із собі подібними. Тому потреба в ідентифікації з кимсь (чимось) є глибоко значущою і визначає природу людини.

Впродовж філогенетичного розвитку людства в різні його етапи роль головних етноідентифікуючих та етнодиференціюючих факторів брали на себе різні ознаки. Все різноманіття цих факторів можна поділити на головні і другорядні. До головних, тобто до таких, які мають вирішальне значення у формуванні етнічної ідентичності, належать: мова, національність батьків, народні традиції, звичаї,