Функціональне навантаження лексико-семантичних парадигм у прозовому тексті М.Вінграновського

Зміст

Вступ С.3

Розділ 1. Текст як одиниця словесно-художньої комунікації: С.6

1.1.Пізнавальна виразність художнього слова С.10

1.2.Художній образ – спосіб відображення дійсності С.14

Розділ 2. Ключові слова-образи у прозі Миколи Вінграновського – базовий елемент лексико-семантичних парадигм: С.18

2.1.Поняття лексико-семантичної парадигми: загальна характеристика С.22

2.2.Тропи у формуванні образності художніх парадигм у прозі М.Вінграновського С.28

2.3.Кольоративи – важлива ознака ідіостилю М.Вінграновського й засіб образно-емоційної наповненості лексико-семантичних парадигм С.47

Висновки С.53

Список використаної літератури С.59

Вступ

Своєрідність лексичної системи мови полягає у її кореляції з позамовною дійсністю, яка характеризується логічними зв’язками між предметами і явищами реального світу. Одним із завдань лінгвістики є з’ясування ознак тих предметів і явищ, які відображені в семантичній структурі відповідних лексем, а також визначення ступеня системності лексики, зумовленої екстралінгвальними факторами.

Загальна теорія лексико-семантичної системи повністю сформувалася у середині 20-го століття. Основним її постулатом є положення про те, що зовнішньою силою, яка організовує лексику як систему, є системність навколишнього світу. Теорія системності лексики знайшла відображення у наукових працях О.О.Потебні[44], М.М.Покровського[43], В.В.Виноградова[12], Л.А.Лисиченка[35-36], М.П.Кочергана[33] та інших.

Системний характер словникового складу передбачає поділ слів за лексико-семантичними парадигмами, які можуть бути утворені з уразуванням різних типів зв’язків між одиницями, що їх формують, зокрема й асоціативного. У певному вигляді асоціативний зв'язок представлений у традиційних лексичних парадигмах, що утворені на відношеннях синонімії, антонімії, тематичної та лексико-семантичної близькості слів тощо.

На сьогоднішньому етапі розвитку мовознавства не втрачає актуальності питання про системні відношення в лексиці. Дослідження різних лексико-семантичних парадигм, на думку лінгвістів (С.А.Шуляк[62], Т.В.Слива[51]), є ефективним шляхом описку лексичної системи мови, однак такий науковий підхід до характеристики мовних явищ дасть змогу глибше проникнути і в художній текст.

Незважаючи на те, що лексико-семантичні парадигми проектувалися на художній текст (насамперед з погляду вагомості ключових слів у ньому), все ж на матеріалі прози М.Вінграновського вони не розглядалися, що і зумовило вибір теми дослідження.

Мета роботи – розкрити функціональне навантаження лексико-семантичних парадигм у прозовому тексті М.Вінграновського. Поставлена мета передбачає розв’язання таких основних завдань :

обґрунтувати теоретичні засади художнього тексту;

визначити поняття «лексико-семантична парадигма»;

виявити й охарактеризувати ключові слова-образи у прозі М.Вінграновського;

з’ясувати особливості функціонального навантаження тропів, кольороназв у художній прозі письменника.

Об’єктом дослідження є тексти повістей та оповідань М.Вінграновського «Гусенятко», «Первінка», «Бинь-бинь-бинь…», «На добраніч», «Літньої ночі», «Скриня», «Козак Петро Мамарига».

Матеріалом дослідження слугувала суцільна вибірка із названих вище текстів М.Вінграновського (Вінграновський М.С. Вибрані твори: У 3 т.– Т.3: Повісті й оповідання. – Тернопіль: Богдан, 2004. – 352с.). Картотека налічує 1116 одиниць.

Предмет вивчення – лексико-семантичні парадигми у художньому тексті М.Вінграновського.

Новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві проаналізовано лексико-тематичні парадигми у прозових текстах М.Вінграновського з погляду їх функціонального навантаження. Новим у роботі є також з’ясування того, що лексико-семантичні парадигми є важливим засобом характеристики концептуально значущих для митця образів.

Методи дослідження зумовлені метою, завданням й аналізованим матеріалом.

Описовий метод дав змогу здійснити дослідження ключових слів-образів, дати їм загальну характеристику, виявити лексико-семантичні парадигми у поданих текстах.

Компонентний аналіз використано для встановлення відмінностей у семантичній структурі значущих у досліджуваних текстах мовних одиниць.

Практична цінність роботи полягає в тому, що висновки і результати дослідження можуть бути використані на заняттях із лінгвоаналізу, стилістики, лексикології, семасіології, літературознавства у вищій школі при підготовці відповідних спецсемінарів та спецкурсів, а також на уроках української мови у середній школі.

Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури.

Загальний обсяг дипломної роботи – 58 сторінок.

Розділ Й. Текст як одиниця словесно-художньої комунікації

Предметом розгляду лінгвістики тексту є зв’язний текст як мовна та мовленнєва одиниця особливого рівня,його побудова.

Визначення тексту як об’єкта лінгвістичного дослідження зводиться до того,що текст розглядається як певна структурована за визначеними законами єдність,що складається з мовних одиниць – речень,які об’єднані між собою та утворюють одиниці вищого порядку – надфразові єдності – тематичні відрізки тексту,параграфи,глави,розділи тощо, що служать для вираження певного, закінченого відповідно до комунікативної мети змісту.

Текст володіє певними законами побудови,смислового і формального поєднання й розмежування одиниць, що входять до його складу.

Функціональні властивості слова в тексті визначаються загальними якостями слова як одиниці лексичної системи й уточнюються властивостями слова, які формуються в ньому в самому тексті.Значення слова в тексті ширше, ніж значення, подане у словнику, оскільки актуалізується якийсь із аспектів, “частина” значення багатозначного слова, відбувається нашарування відтінків значень. У канві тексту слово може ставати метафорою чи навіть символом, семантика якого розкривається тільки на основі екстралінгвального досвіду реципієнта. В контесті всього твору слова і вирази, перебуваючи в тісній взаємодії, набувають різноманітних смислових відтінків, сприймаються у складній і глибокій перспективі цілого.

Виступаючи водночас лексико-семантичною та лексико-синтаксичною сутністю, слово має здатність поєднуватись з іншими словами в межах словосполучення, речення і тексту, внаслідок чого відбуваються зміни в семантиці слова.

Здатність сполучатися з іншими словами максимально матеріалізує значущість лексеми в мові, а також забезпечує її подальше переосмислення. Значення лексичної одиниці зумовлюється її системним відношенням з іншими мовними одиницями на різних рівнях.

Важливим питанням в лінгвістиці є виявлення особливостей художнього тексту в порівнянні з нехудожнім текстовим матеріалом.

Більшість учених виділяють такі ознаки тексту:

1) функцію повідомлення;

2) вираження відношення автора до повідомлюваного;

3) змістова і структурна завершеність, ціліність, зв’язність [38;212].

Цілісний