Отже, лексико-семантичні парадигми характеризуються зв'язком слів або їх окремих значень, системним харак-тером цих зв'язків, що забезпечує безперервність смис-лового простору. Кожна парадигма — це своєрідна мозаїка слів, де кожне окреме слово має певне місце в лексико-семантичному просторі. Ця мозаїка не збігається в різ-них мовах, бо кожна мова по-своєму членує об'єктив-ний світ. Національна специфіка лексико-семантичних полів виявляється в кількості наявних у полі слів і в характері опозиції між компонентами поля.

Лексико-семантичне поле й лексико-семантична парадигма мають ієрархічну будову. Вони складається з лексико-семантичних груп, а лексико-семантичні групи – з менших за обсягом мікросистем: синонімічних рядів, антонімічних пар, гіперон-гіпонімів, конверсивів тощо.

Синонімія є важливим фактором як лексичного рівня мови в цілому, так і будь-якого полісемантичного слова зокрема. Розробка проблем синонімії, яка схожа за своєю поняттєвою сутністю з полісемією, ґрунтується на розумінні природи лексичного значення слова, а відповідно - на розумінні природи і типів різноманітних семантичних зв'язків слів. Словесний знак несе в собі принцип узагальнення, що передбачає функцію як розрізнення, так і ототожнення. Синоніми відрізняються відтінками значення одного поняття; широкий спектр цих відтінків дає пояснення явищу антонімії, яка відбиває полярні, протилежні прояви одного й того ж феномена дійсності. Синонімічні ряди вміщують одиниці, пов'язані між собою відношеннями гіпонімічними або гіперо-гіпонімічними.

Так, скажімо, в темпоральному лексико-семантичному полі виділяються лексико-семантичні групи назв точних і неточних часових відрізків, а в межах цих лексико-семантичних груп виділяються мінімальні се-мантичні об'єднання: синонімічні ряди (час, пора, день, доба), антонімічні пари (день — ніч, літо - зима, вічність — мить). Найпоширенішими в лексико-семантичній системі є гіперон-гіпонімічні (родо-видові) відношення (тюльпан, гвоздика, гладіолус, ромашка...– ?????; кущі, дерева...– ???????). Вони притаманні всім пластам лексики і є найважливішими чинниками, які об'єднують і структурують лексико-семантичну систему.

Семантичний аналіз має на меті визначення елементів - складових значення, зафіксованих у словниках, його одиницею є релевантні для певного мовного рівня конкретні значення. Розщеплення на семантичні компоненти дає необхідний для дефініції мінімум ознак, але кількість ознак феномена цим не вичерпується. Повний набір ознак може бути представлений тільки при розщепленні значення на концепти. Логіко-семантичний метод дослідження передбачає синтез традиційних та когнітивних прийомів і залучає до аналізу, поряд з польовою методикою, певні елементи концептуального рівня. Концепт в сучасній лінгвістиці визначається як структура репрезентованих знань, фрагмент інформації, складна єдність, що може бути поняттям, образом, схемою, дією, картиною. Концепт є поняттям родовим, яке може стати видовим для більш складних утворень. Поняття - складовий конституент концепту, є інструментом обробки дійсності, оскільки його можна членувати, розпізнавати частинами, з'єднувати в ціле. В понятті-концепті відбито семантику та основні ідеї, що зібрані в слові, регулярні пояснювання (концепт); і в цьому розумінні ми оперуємо концептом при побудові моделі, або формальної структури організації досліджуваного матеріалу. Терміном „концепт" позначається як перший етап формування слова і його значення, так і включення цього слова у культурний контекст, коли слово стає ключем до розуміння самої культури. Аналіз семантики і прагматики ключового слова, його витлумачення дає змогу простежити мислення, світосприйняття окремого народу, особливості формування і розвитку його культури.

У семантичному просторі прозових текстів М.Вінграновського розгляд ключових слів невіддільний від лексико-семантичних парадигм і концептів, від їх "тропеїчного" креативного наповнення.

2.2.Тропи у формуванні образності художніх парадигм у прозі М.Вінграновського

В українській мові словниковий склад насичений словами, що відбивають види професійної діяльності людини, місцеві говірки тощо, тому автор, створюючи текст, добирає слова відповідно до змісту і задуму, використовує синонімічне й антонімічне багатство мови .

Так, глибоке з усіх поглядів користування синонімами можливе тільки за умови найповнішого розуміння їх сутності — семантико-структурної і фонетичної.

Синоніми (грец. synonymos — "однойменний") — слова (зрідка сполучення слів), які тотожні або близькі за своєю семантикою, але відрізняються матеріально, тобто звуковим складом.

Кілька синонімів, об'єднаних за своїм лексичним значенням в окрему групу, називають синонімічним рядом, або синонімічним гніздом. Щоб правильно віднести лексичну одиницю до того чи іншого синонімічного ряду, потрібно знайти стрижневе слово, яке стилістично найбільш нейтральне, найменш емоційно забарвлене, найуживаніше і в словниках синонімів подається першим: ??????? — всесильний, дужий, міцний, потужній, могутній, могучий, здоровий, двожильний, стожильний, повносилий та ін. Усі синоніми цього ряду об'єднані спільним основним значенням ("той, кого характеризує велика фізична й моральна сила").

Одне і те саме значення може виражатись різними словами (мовознавство — лінгвістика), неоднаковими лексемами виражається і близькість, схожість значення (катування, муки, мордування; іти, плентатися).

Синонімічні ряди найчастіше формуються словами якоїсь однієї частини мови. За такою ознакою, як повна або часткова лексико-семантична спільність між синонімами одного ряду, прийнято виокремлювати такі групи синонімів: безвідносні (абсолютні), відносні, синтаксичні, контекстуальні, фразеологічні.

Безвідносні (абсолютні) синоніми. Лексично вони однозначні, але різняться стилістично: одні вживаються частіше, інші — рідше, ці синоніми також характерні для різних стилів мови; неоднаковим може бути й емоційне забарвлення безвідносних синонімів: ????????? — ?????????? ????? ????????. Наприклад, іменник "біографія" характерний для офіційно-ділового стилю, а "життєпис" частіше використовується в публіцистиці.

Відносні синоніми різняться певним смисловим відтінком. У мові їх найбільше: ???, ??????, ????, ?????, ???????.

Синтаксичні синоніми. До них належать семантично близькі синтаксичні конструкції — словосполучення й речення: зошит учня — учнівський