Лексичні синоніми поділяються на ідеографічні, стилістичні та контекстуальні.

До ідеографічних синонімів належать такі, що можуть вживатись один замість другого без суттєвої різниці у значенні; таку здатність мають слова ?????, ????????, ????, ???????? ?? ??.; ??????, ?????, ?????; ????????, ????????, ????????.

Серед ідеографічних синонімів виділяють дублети, що не мають відмінностей у значенні, наприклад: ??????, ??????. Серед них є пари слів, що складаються із власномовного і запозиченого відповідника, наприклад, ???????????? ? ???????????, ??????? ? ?????; ????????????? ? ???????.

Значну стилетвірну роль відіграють стилістичні синоніми, під якими розуміють такі слова, що мають ознаки певного стилю. Так, поняття «здійснювати усну мовленнєву діяльність» передається у позастильовому значенні словом ????????. Стилістичними синонімами до нього будуть ?????, ??????, ????????????, ??????????, що мають ознаки книжності, урочистості, поетичності. У розмовному стилі вживатиметься ????????; просторічне забарвлення має слово ??????????; презирливе, зневажливе значення – ??????????; пестливо-голубливу конотацію – лексема ?????????.

Контекстуальні синоніми. За ними в літературній мові закріпились різні лексичні значення, але в певних текстах ці лексеми набувають іншої семантики — тропеїчної, переносної. Так само не сприймаються як синоніми слова ??????????? і ?? ???????, але в середовищі студентів і учнів вони можуть уживатись як контекстуальні синоніми: провалитися на екзамені — не скласти екзамену.

Особливо часто синоніми вживаються в художніх творах. Письменники знаходять у мовній синонімії образні й свіжі засоби висловлювання. У прозі М.Вінграновського – вони важливий засіб образотворення.

Фразеологічні синоніми. Вони бувають щонайменше двослівні: ???????? ??????, ???????? ???????, ????????? ????????, ?????? ???????????. Такі сполучення слів разом із лексичними синонімами утворюють той самий синонімічний ряд: говорити, мовити, балакати та ін., молоти язиком тощо.

Під синонімією розуміється здатність змісту мовного знака виражатися різними формами. На лексичному рівні синонімія — це тотожність або схожість значення слів при різній звуковій та графічній формі, тобто відмінності у звучанні і написанні.

Синонімія — величезне багатство мови, одне з найпотужніших джерел мовної і мовленнєвої образності. Стилістичне використання синонімів дає змогу висловлюватись одночасно і точно, і пo-художньому, в багатьох випадках надає сказаному, написаному потрібного емоційного навантаження, є показником широких художньотворчих, отже, і стилістичних можливостей мови.

У семантико-образному світі М.Вінграновського велику роль відіграють антоніми. Зупинимось на них детальніше.

Антоніми — слова, що мають протилежне значення. Наприклад: білий — чорний, життя — смерть, давати — брати.

В художньому творі антонімічні пари використовуються в мові тоді, коли потрібно розкрити внутрішню суперечливість явища.

До антонімічних пар письменник звертається й тоді, коли потрібно зосередити увагу читача на незвичайності явища, характеру чи настрою людини. Наприклад: «Вона була така наївна і така хитра, так мало і так багато знала, мов та мурашка, що будує пишні палати і живе в темних комір-ках» (М. Коцюбинський, «В дорозі»).

Антоніми належать до тієї ж самої частини мови, становлять замкнене попарне об'єднання слів: життя — смерть, чоловічий — жіночий, говорити — мовчати, завжди — ніколи. Це лексичні різнокореневі антоніми, тобто слова іншого звукового складу і з протилежною семантикою. Менш типові – однокореневі (лексико-граматичні, словотвірні) антоніми: логічний — алогічний, ініціативний — безініціативний.

Слова-антоніми, як і майже всі інші повнозначні слова, бувають полісемантичними (багатозначними). В антонімічну пару таке слово входить із якимсь одним лексичним значенням. Унаслідок цього утворюються найрізноманітніші за своєю семантикою сполучення слів: ?????? ???? — ???????? ???? (антонімічні словосполучення), але: ?????? ????? (холодний) — ?????? ?????.

Найбільше антонімів серед іменників (початок — кінець, радість — горе), прикметників (гострий — тупий), дієслів (нагрівати — охолоджувати). Зовсім мало антонімів серед займенників (всі — ніхто, всякий — ніякий) і прийменників (від — до, під — над).

Антоніми належать до важливих і оригінальних художньо-зображувальних засобів мови, їх стилістичні функції широкі, розгалужені. Антонімами формується антитеза — мовний зворот, вислів, у якому різко протиставляються думки, явища, риси характеру, поведінки особи тощо з метою посилення враження від мовленого — сказаного чи написаного. Тому антоніми широко використовуються в художньому, науковому, публіцистичному та інших стилях мови; зовсім обмежено вдаються до них в офіційно-діловому мовленні, а також і в народній творчості: Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох (Нар. творчість).

Антонімію визначають дві особливості. По-перше, антонімами є лише слова, які мають якісну ознаку, ?????? — ????, ?????? — ??????????, ?????? — ???????.

По-друге, антоніми представляють протилежність всередині однієї сутності, мають об'єднувальний значеннєвий компонент. Так, у антонімів ?????? — ???????? спільним значення є «розмір»; ???????? — ??????? мають спільне значення «температура».

Розрізняють протилежність контрарну, в якій між понятгями-антонімами знаходиться середнє поняття, наприклад, між ????? і ???? може бути ??????, між ????? і ?????? — ????????. Такий проміжний елемент називається мезонімом.

Крім контрарної, існує комплементарна антонімія, в якій протилежність є граничною, наприклад: ????????? — ??????????, ????? — ???????, ????????— ??????.

Розрізняють загальномовні антоніми і контекстуальні. Перший різновид використовується у всіх стилях.

Контекстуальні антоніми — належність лише нетермінологічних текстів — художнього, розмовного, публіцистичного стилів.

Контекстуальну антонімію бачимо у тексті: «Він був сином кріпака і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим» (Франко про Т. Шевченка).

До антонімії належить і явище внутріслівної протилежності значень, яке носить назву "енантіосемія" .

Енантіосемія виникла внаслідок семантичного розвитку слова, коли зміст контексту суперечить змістові слова. Наприклад, — «Де він,