Реферат

Інтонування різних видів речень

Крапка

Крапка вказує на закінченість повного або неповного речення і розмежовує такі речення. Крапка ставиться в кінці розповідного речення, а також в кінці спонукального речення, що не має виразного емоціонального забарвлення.

Крапка ставиться в таких випадках:

1. У кінці повного й неповного речення з закінченою розповідною інтонацією, наприклад: Українська РСР розташована на крайньому південному заході СРСР в середній і нижній частині басейну Дніпра, в басейні Південного Бугу, Дністра, в середній і нижній частині басейну Сіверського Дінця, нижній течії Дунаю і верхній течії його притоки Тиси (О. Дібр.).

2. Після коротких близьких за змістом речень, що змальовують одну картину або швидку зміну подій, наприклад:

Лягла зима. Завіяло дороги.

Тремтять хати від холоду. Клуні

Ховають жито миршаве і вбоге.

Мороз – погрози пише на вікні.

(М. Рил.).

3. Перед сполучниками і, а, але, проте і ін., якщо вони не сполучають в одно ціле частин складного речення, наприклад: Я солдат. Це я знаю. І думаю також, що велике це слово – солдат! (О. Левада).

4. У кінці рубрик переліку, якщо вони являють собою цілком закінчені речення і мають у своєму складі якісь знаки, наприклад: В УРСР можна виділити сім економічних районів:

1. Донбас (Донецька і Луганська області).

2. Промислове Придніпров'я (Дніпропетровська і Запорізька області).

3. Лівобережний Лісостеп (Харківська, Полтавська і Сумська області).

4. Правобережний Лісостеп (Київська – південна частина, Вінницька та Хмельницька області).

5. Степове Причорномор'я (Одеська, Миколаївська, Херсонська та Кіровоградська області).

6. Полісся (Чернігівська, північна частина Київської та Житомирська області).

7. Західні області (Волинська, Ровенська, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська) (О. Дібр.).

5. Після речення, яке вводить у дальший виклад, що становить розгорнений опис, розповідь, наприклад:

Є в артілі у одній

Чоловік Карпо Крутій.

Чоловік, поглянеш збоку —

При здоров'ячку, нівроку!

Як на техніку рівнять,

То, мабуть, він сил на п'ять!

Щоб захтів – звернув би гору!

(С. Ол.)

6. Після недописаного, скороченого слова на ознаку недокінченості, наприклад: У 1940 р. валовий збір зернових культур у 16 східних областях УРСР був на 8 млн. т більший, ніж у 1913 році. Валовий збір цукрових буряків становив 14,3 млн. т – на 5,9 млн. т більше, ніж у 1913 р.

Примітка: Всі слова скорочуються лише на приголосній букві. В ініціалах крапка ставиться і після голосних. В абревіатурах між складовими частинами крапка не ставиться: СРСР, УРСР, радгосп.

Крапка не ставиться також у скорочених назвах метричних мір, наприклад: г (грам), кг (кілограм), т (тонна), мм (міліметр), kм (кілометр).

Знак питання

Знак питання означає питальний характер речення, а також його відмежованість від наступного речення.

Знак питання (?) виник внаслідок скорочення латинського слова Questio (що значить питання). Слово Questio писалось ско-рочено для позначення питального характеру речення: а) першою і останньою буквою: Q – О, б) першою буквою Q, звідки сучасний знак питання (?).

Знак питання ставиться:

1. У кінці речення з прямим запитанням і питальною інтонацією, наприклад: Світловидов: — Як це увільнений? Ким? Знов Бережний? (Я.Баш).

2. У дужках після слова у цитаті або в кінці її для відзначення незрозумілості, неясності, сумніву в цитованому тощо, наприклад: Під сією датою дописано: 11 авг. умер Зізенкін (?)! (І. Франко).

Знак оклику

Знак оклику служить для позначення емоціональності мови Латинський вигук іо, що виражає радісний викрик, колись ставився для позначення окличного характеру речення. Із скороченого написання цього слова і виник знак оклику (!).. Поряд з крапкою він служить засобом розмежування речень. Знак оклику ставиться: 1. У кінці окличного речення, наприклад:

Пролетарі всіх країн, єднайтеся!

Живи, живи, красуйся,

Червона Україно!

(П. Тич.).

Дихни на повні груди,

Народе любий мій!

(П. Тич.).

2. Після звертань, що стоять на початку і в середині речення, якщо такі звернення вимовляються з окличною інтонацією. Наприклад:

Ти! Чи ти скінчиш, нарешті, нещасний комедіанте!

(М. Коц.).

3. Після вигуків та слів-речень, що вимовляються з окличною інтонацією, наприклад:

О! Я люблю вставати рано й сідати до роботи.

(М. Коц.).

- Цс-с-с! Іде! - гукнув хтось.

(П. М.).

Лишенько! Як той бідний Василько приб'ється додому в таку негоду!

(М. Коц.).

Так! Я буду крізь сльози сміятись... (Л. Укр.).

О, ні! Не самі сльози і зітхання тобі судилися (І. Фр.).

4. У дужках у середині або в кінці цитати для виявлення ставлення (обурення, здивування, іронії) того, хто цитує, до наведеного уривка чи слова, наприклад:

Панове ліберальні газетярі обдурюють народ, заявляючи, ніби земці «можуть до певної міри (!) паралізувати (!!) безперечно майбутній тиск на селянських виборців з боку земських начальників і взагалі місцевої адміністрації (Ленін).

Крапка з комою

Крапка з комою служить для розмежування складносурядних і супідрядних речень або однорідних членів речення, поширених пояснювальними словами. Цей розділовий знак допомагає встановлювати градацію між деталями опису або розповіді.

Крапка з комою найчастіше ставиться в середині закінченого речення, особливо при розмежуванні складових частин речення, в яких уже є коми.

Крапка з комою ставиться в таких випадках:

1. Між однорідними членами речення, коли вони складають певні семантичні групи або коли при них є пояснюючі слова і в їх складі є частини, відокремлювані комами, наприклад: а) Взагалі у Шевченка зустрічається термінологія з різних галузей життя, наприклад: поема, поет, проза, роман, ода, елегія; холера, чума, проказа; верша, сільце, теплиця; почтар, сторож, студент, банкір, князь, княгиня, графиня і багато інших (В. Ільїн); б) Багато разів під час подорожі виникала ця розмова: на таку, де дід