в руках моряки). Адмірале! Вас просить комітет більшовиків негайно вивести ескадру в море. Адмірале! Вас просить революція (матроси подалися вперед) в останній pаз. Дайте відповідь в одну хвилину, бо буде пізно і для вас, адмірале, і для вас, панове офіцери.
Велика пауза
М і ч м а н (злякано). Пане адмірале... Адмірал... Адмірал...
А д м і р а л (до мічмана). Замовкніть! (Велика пауза, до Гайдая). Добре... Я згоден. Офіцери штабу, на флагман.
Г а й д а й (витягнувся і урочисто крикнув до моряків). Струнко! Адміралу революційної Чорноморської ескадри на караул! (О. Корн.).
3. Різні додаткові відомості, пояснення автора при цитуванні, назви цитованих творів, скорочення, сторінки і т. ін. Наприклад: Деякі автори виділяють три види слів-речень. Так, 0. М. Пархо-менко в підручнику «Українська мова» (ч. II, 1957} розглядає стверджувальні, заперечні і вигукові слова-речення. (Останні можуть виражати емоційну оцінку, запитання і спонукання) («Укр. мова в школі»).
Лапки
Лапки використовуються в писемній мові часто і з різними функціями. Взагалі лапки вказують на незвичайність взятих у них елементів. Взяті в лапки слова і вирази на відміну від тих, ще беруться в дужки, синтаксично, інтонаційно пов'язані з реченнями, в які вони включаються як органічні складові частини.
Лапки вживаються попарно: відкриваються і закриваються.
У лапки беруться:
1. Цитати, що включаються в речення чи абзац, а не виділялються в окремий абзац. Наприклад: Перемоги, успіхи не приходять самі собою – їх треба завоювати в наполегливій, напруженій праці, в боротьбі. У нас є все для успішного виконання семирічного плану, і наш народ сповнений впевненості, що він досягне своєї великої мети.
Служіння народові – найвище покликання письменників. Не має більшого щастя для людини, як жити в колективі, працювати з колективом і усвідомлювати, що ти працюєш на благо свого суспільства, на благо народу.
Якщо цитата виноситься в окремий абзац, лапки не ставляться. Наприклад: В строфах, де відчутні інтонації пушкінського «Miдного вершника» («Люблю тебе, дитя Петрове»), поет висловлює любов до всього того, що приніс у життя Києва радянський лад:
Люблю мінливість рухів та облич,
Люблю знайомих бачить в незнайомих.
Люблю дитячу щебетливу річ,
Сім'ю трудящих в ледарських хоромах,
Електрикою перевиту піч,
Денну бадьорість по нічних утомах,
І одностайних радощі зусиль
І в синьому димку автомобіль.
(Іст. укр. літер.).
2. Індивідуальні назви заводів, фабрик, установ, колгоспів, пароплавів, літературних творів, журналів, газет і т. ін. Наприклад: За роки довоєнних п'ятирічок в УРСР було збудовано ряд нових великих заводів і фабрик, серед них такі гіганти, як Харківський тракторний завод, Запорізький завод комбайнів, Луганський паровозобудівельний завод, Краматорський завод важкого машинобудування, величезні комбінати чорної металургії «Азовсталь», «Запоріжсталь», Криворізький металургійний завод та цілий ряд інших (О. Дібр.); На ідейне спрямування повісті «Fata morgana» великий вплив справила праця В. І. Леніна «До сільської бідноти», що була відома Коцюбинському (І. Біл.); В першій великій праці Володимира Ілліча, виданій ним у 1894 р. нелегально, «Що таке «друзі народу» і як вони воюють проти соціал-демократів?» є посилання на «Комуністичний маніфест», на «До критики політичної економії», на «Злиденність філософії», на «Німецьку ідеологію», на лист Маркса до Руге від 1843 р., на книги Енгельса «Анти-Дюрінг», «Походження сім'ї, приватної власності і держави» (Н. К. Крупська).
3. Слова, що беруться з творів як документація і не вважаються за свої, наприклад:
Виступаючи в 1920 р. на III Всеросійському з'їзді комсомолу, Володимир Ілліч говорив молоді, що треба вміти взяти собі всю суму людських знань і взяти так, щоб комунізм не був у вас чимсь таким, що заучене, а був би тим, що вами самими продумане, був би тими висновками, які є неминучими з точки зору сучасної освіти (Твори, т. XXX, стор. 408) (Н. К. Крупська).
4. Слова, що вживаються із значенням іронії, наприклад: Якісь товариші його, прості, темні мужики, порадили переписати поле на своє ім'я, реченець плати продовжити і таким способом «урятувати» майно, на котре чигав і ждав уже здавна один маючий спекулянт з того самого села (О. Коб.).