-ськ, з допомогою якого утворено багато назв міст (Буськ, Краматорськ, Слов'янськ), Він вказує на відношення до якогось об'єкта на місцевості. На заході України цей суфікс під польським впливом перейшов (найчастіше) в -сько (Олесько, Славсько). Після возз'єднання українських зе- мель такі назви змінювались на ойконім з суфіксом -ське (Слов'янське, Шумське та ін.).
Суфікси -івка, -ївка, -овка здебільшого додаються до іменної основи або до власного імені (Костянтинівна, Софіївка).
Продукти Ішими в утворенні топонімів є і префікси. Характерними топонімічними префіксами в українській мові є під-, над-, з-, за-, від-, при-, про-, пере-, роз-, без-, із-, о- (об-) Так, ознакою просторового поняття, розташування за якоюсь межею є префікс за- (Заліщики, Зарічне,. Закарпаття).
Порівняно невелику групу утворюють топоніми безсуфіксні, точніше афіксальне не переоформлені, наприклад: Марганець, СІЛЬ.
Фоном топонімії України, тобто переважаючими однорідними у мовному відношенні географічними назвами, без сумніву, є топоніми слов'янського походження. При цьому кожна місцевість має свої, характерні саме для неї засоби творення, зокрема суфіксацію, а також вкраплення різних назв Іншомовною походження. Кожен суфікс має свій ареал поширення, тісно пов'язаний з історією краю, його заселенням, господарською діяльніс-тю, зі зв'язками з іншими народами і племенами в різний історичний час.
Вивчення географічних назв становить значний науковий інтерес. Топоніми знайомлять нас з особливостями географічного положення місцевості, з характером поверхні, річок і озер, рослинного і тваринного
світу, з життям, культурою І побутом народу, його господарською діяльністю, з історичними подіями краю, місцями героїчної боротьби за національну й соціальну незалежність. Географічні назви України є пам'ятками історії,- історії мови, її родоводу, лексики живої мови.
На жаль, ця пам'ять іноді невиправдано порушується. У наш час двічі проводились масові перейменування населених пунктів України. Близько 4 тис. ойконімів —- назв міст, сіл, хуторів, назв кутків було замінено іншими.
Звичайно, неблагозвучні назви типу Свинюха, Курники, Кри-сине та їм подібні необхідно замінити. Та підходити до цієї справи треба обережно, виважено. При цьому слід дотримуватися охорони топонімії, не ламати її. Ряд назв, здавалося б застарілих, малозрозумілих, мають історичне, географічне чи інше наукове значення, їх слід всіляко оберігати. «Географічні назви, як ніщо інше, допомагають заглянути за обрії затьмареної давнини, через них і для них побачити юризонт безхмарного прийдешнього. Тому бережімо їх від зникнення» [Франко 3., 47].