Найголовніші вимоги мовного етикету - ввічливість, чемність, увага, стриманість. "Ніщо не обходиться нам так дешева і не ціниться так дорого, як ввічливість", - писав іспанський письменник Сервантес.

Правила мовного етикету людина засвоює з дитинства і користується ними протягом усього життя. Це має бути нормою поведінки кожного з нас. Культура мови і стилістика тісно пов'язані між собою. Це виражається в суспільності проблем, які висувають обидві науки. Культура мови - одна з найважливіших рис і особливостей кожної людини. Ця наука вивчає всю повноту сучасного мовного життя, все мовне існування у всій багатогранності його проявів в усній і писемній, суспільній та індивідуальній мовній практиці. поняття мовної культури охоплює насамперед системи навичок, що дають змогу правильно, логічно, точно висловлювати думки, почуття, настрій і бажання людини.

Культуру мови і стилістику єднає спільне завдання збагатити мовлення кожної людини, зробити його кращим, змістовнішим, правильнішим. Завдання стилістики полягає в тому, щоб навчити мовців доцільному ставленню до мовного канону, щоб вони активно користувалися всіма мовними засобами, залежно від конкретних соціальних і побутових обставин, від мети, яка передбачається кожним одним актом індивідуального мовлення. Стилістика мовлення насамперед займається питаннями якості мови. Спираючись на стилістику мови, вона встановлює правильність і доцільність застосування мовних засобів. Стилістика мовлення є основою вчення про правильне, чітке і доцільне мовлення. Правильним вважається мовлення, що відповідає вимогам нормативної граматики, лексикології та орфографії. В ньому слова зберігають свою структуру, звуковий склад. Але сама тільки правильність не впливає на культуру мови, потрібна ще стилістична вмотивованість слів, виразів. Отже, правильність і доцільність є основними рисами хорошого мовлення. Стилістично вдале мовлення - це мовлення, яке відповідає нормативній стилістиці. Культура мовлення вимагає глибоких знань і практичних навичок володіння літературною мовою в усій її багатогранності. Стилістика мовлення розглядає сукупність стилістичних засобів мови з боку їх нормативності і практичного використання, і цим сприяє підвищенню культури мовлення.

Нормативність - важлива риса мови взагалі, і стилістики зокрема. Слід розрізняти два види нормативності мови - норми літературної мови і стилістичні норми. Людина створила культуру, а культура - людину. Людина реалізується в культурі думки, праці і мови.

Національна мова - це здобуток культури духовної діяльності певного народу, а одночасно здобуток культури всього людства, бо кожна мова доповнює іншу, а разом - вони витвір світового колективного людського розуму. Мова й пісня - дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше й відчайдушніше, ніж свої кордони.

Мова - це рідне. Її треба поважати. Але в Україні тобі треба розмовляти українською мовою, а не якоюсь іншою, бо це неповага до рідної країни. Українська літературна мова формувалася на основі середньонаддніпрянських говорів, які раніше від інших і ширше закріплювалися в художніх творах і науковій літературі. Так, О. Павловський написав першу українську граматику на фактичному матеріалі саме цих говорів (1805 р.). Процес встановлення української літературної мови на живій народній основі завершив великий поет, мислитель і борець проти гнобителів трудового народу Тарас Григорович Шевченко.

Мовлення буває монологічним і діалогічним. Монолог має певну композиційну організованість і змістову завершеність. Розрізняють внутрішній монолог - роздум у голос, драматичний монолог - поєднання мовлення з мімікою, жестами, ліричний монолог - лірична сповідь у поезії.

Діалог характеризується короткими висловлюваннями, простою синтаксичною будовою. Розрізняють внутрішній діалог та полілог. Отже, монолог - це особлива форма побудови усного чи писемного мовлення, що становить розгорнуте висловлювання однієї особи, звернення до себе або до глядача. Діалог - одна з форм мовлення, що являє собою розмову між двома або кількома особами. Літературне мовлення поділяється на усне і писемне. Усне поділяють на діалогічне і монологічне. Усне мовлення - це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення - первинна форма існування мови. Писемне - мовлення, зафіксоване на папері. Воно є вторинною формою існування мови і розраховане на зорове сприймання.

Найголовніша ознака літературної мови - властиві їй норми. Мовною нормою виступає будь-яке мовне явище - звук, сполучення звуків, морфема, значення слова чи фразеологізму, форма слова, словосполучення і речення, - що сприймається як зразок. Мовні норми є обов'язковими для всіх її носіїв.

Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному і писемному мовленні. Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока мовна культура є свідченням культури думки. Точніше називається таке мовлення, в якому вжиті слова повністю відповідають своїм значенням і смислу висловленої думки. Точність мовлення створюється за таких умов:
1) знання предмета мовлення;
2) знання мови;
3) володіння мовленнєвими навичками говорити про щось, використовуючи багатство мови.

Основним способом точної передачі значення слова є контекст. Точність наукового мовлення тісно пов'язана з точністю вживання термінів. Термін - це слово або словосполучення, що називає явища, предмети спеціальних галузей людських знань.

Логічність мовлення має багато спільного з точністю. Вона теж характеризує зміст висловлювання і забезпечує його смислову послідовність. Логічним називається мовлення, що забезпечує смислові зв'язки між словами і реченнями в тексті. Словесне вираження думки здійснюється за законами логіки - науки про мислення. Основою логічності мовлення є логічне мислення, що формується запасом знань, і вміння їх передати співбесідникові. Людина, яка хоче оволодіти логікою висловлювання, повинна навчатися логічно мислити. Дотримання