Реферат

на тему:

«Форми ступенювання якісних прикметників»

План

Вступ

Якісні прикметники

Вищий ступінь порівняння якісних прикметників.

Найвищий ступінь порівняння якісних прикметників

Ступені якості (форми суб’єктивної оцінки) прикметників

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

У сучасній українській мові прикметник чітко виділяється як самостійна частина мови зі своїми семантико-граматичними особливостями. Але історичні дослідження показують, що так було не завжди. Чим глибше діахронічне вивчення цього питання, тим меншою мірою спостерігається різниця між прикметником і іменником. В індоєвропейській прамові значення імені і атрибутивне значення передавалися іменником. В індоєвропейській прамові значення імені і атрибутивне значення передавалися іменником.

Прикметник – продукт пізнішого розвитку мови, він більш абстрактний, молодший від іменника і утворився з нього. Слова з атрибутивним значенням поступово відокремилися від іменника, посилився ступінь диференціації цих частин мови, поглибилися семантичні та формально граматичні відмінності між ними, з’явилася стабільна парадигма словоформ прикметника, і він почав функціонувати як самостійна частина мови.

Прикметник – це самостійна частина мови, що передає не процесуальну ознаку предмета, виражаючи її в граматичних категоріях роду, числа та відмінках. У реченні виконує функцію означення чи іменної частини складеного присудка [8, С.135].

Ознака предмета – це певні узагальнення властивостей предметів і явищ, що їх передає іменник, з яким граматично і за змістом тісно пов’язаний прикметник. Ознаку як таку, крім прикметника можуть передавати і інші частини мови.

Наприклад, біла хата – прикметник, побілені хати – дієприкметник, біліє полотно – дієслово, білизна снігів – іменник, на площі біло від хустин прислівник. Але в них ознака не є первинною, вона переплітається з іншим значенням слова і виступає як: процесуальна ознака (біліє полотно), опредмечена ознака (білизна снігів) тощо. Здатність передавати безпосередню ознаку властива лише прикметникові.

Прикметники можуть виражати різні ознаки: колір, розмір, якість, смак, матеріал, відношення до місця, відношення до часу, відношення до простору, особи, зовнішні і внутрішні властивості.

Ознака може бути виражена безпосередньо (ясний день, темна ніч, далека дорога) або через відношення до інших предметів (паперовий змій – змій з паперу; олов’яний солдатик - солдатик з олова).

Залежно від того, чи без посередню якість предмета виражають прикметники, чи через відношення її до інших предметів, вони поділяються на два основні розряди: якісні і відносні.

Якісними називаються прикметники, що виражають ознаку безпосередньо, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі: кислий – кисліший – найкисліший; білий – біліший – найбіліший; ясний – ясніший – найясніший.

Якісні прикметники виражають ознаки: за кольором, за смаком, за запахом, за вагою, за віком, за формою, за внутрішніми і зовнішніми властивостями.

Якісні прикметники виражають ознаку, яка може виявитися більшою або меншою мірою, тому їм властиві ступені порівняння – вищий і найвищий [3, С.116].

Але перш ніж перейти безпосередньо до ступенів порівняння прикметників, зупинимось глибше. Що собою являють якісні прикметники.

Якісні прикметники

Якісні прикметники виражають ознаки предметів безпосередньо своїм лексичним значенням: жовтий цвіт, бадьора пісня, гіркий перець, хоробрий воїн, ладка путь; глухий тупіт, приємний вигляд.

Якісні прикметники на сучасному етапі сприймають як непохідні слова, хоч у минулому були пов’язані з назвами предметів і, отже, виражали ознаку відносну – через предмет. Так, наприклад, корінь слові білий у давнину означав «світло, прозорість», а прикметник плинний походить від іменника пыхъ із значенням «дихання, пихкання» [4, 206].

Безпосередньо виявлені ознаки предмета сприймаються органами чуття людини. В сучасній українській літературній мові якісні прикметники утворюють кілька тематичних груп, виражаючи:

ознаки кольору, розміру, ваги і зовнішніх особливостей предмета. Що сприймаються органом зору: чорний, ясний, великий, широкий, важкий, косий, круглий;

ознаки предметів за смаковими якостями і властивостями, що сприймають органом смаку: кислий, гіркий, смачний та ін.;

ознаки предметів за фізичними властивостями, що сприймаються органами дотику, слуху, нюху: холодний, теплий, твердий, дзвінкий, пахучий.

Фізичні якості людини та інших істот: здоровий худий, меткий, сліпий, лисий, стрункий;

Психічні властивості, особливості характеру та інші ознаки людини: сердитий, лагідний, сумний, добрий, розумний, рішучий, настирливий, тихий.

Якісні прикметники мають лексико-граматичні особливості, що відрізняють їх від інших розрядів.

1. Найістотнішою граматичною ознакою якісних прикметників є їх здатність творити форми ступенювання.

Це і є темою реферату. Якісні прикметники передають ознаки, які в різних предметах виявляються не однакою мірою. Вияв інтенсивності ознаки виражається в якісних прикметниках граматичними формами вищого і найвищого ступенів порівняння і лексико-словотворчими засобами: творенням похідних прикметників із суфіксами емоційної оцінки (білий – біленький, білісінький, білуватий; кислий – кислуватий – кисленький, кислючий).

Інтенсивність ознаки може також виражатися синтаксично приєднанням до якісного прикметника кількісно-означального прислівника, наприклад: трохи ледачий, мало рухливий, дуже радий, надзвичайно вдалий, надто гордий.

2. Характеристикою властивістю якісних прикметників є також здатність їх вступати в антонімічні відношення (веселий – сумний, гарячий – холодний, гострий – тупий, багатий – бідний).

3. Від якісних прикметників можна творити іменники з абстрактним значенням (сміливий – сміливість, злий – злість, добрий – доброта, синій – синява, широкий – широчінь), а також якісно-означальні прислівники з суфіксом –о чи –е (солодкий – солодко, кмітливий – кмітливо, гарячий – гаряче, терплячий – терпляче).

4. Невелика група якісних прикметників може мати коротку форму, наприклад: зелений – зелен, ясний – ясен, вартий – варт, дрібний – дрібен, радий – рад, повний – повен, певний – певен.

Однак деякі прикметники можуть не мати всіх цих особливостей. Так, не всі якісні прикметники можуть творити ступені порівняння (наприклад: мертвий, німий); від частини якісних прикметників не утворюють іменники з абстрактним значенням (зубатий,