здоровенний, старий – старезний, довший – довжелезний; від основи звичайного прикметника та префіксів: пре- (предобрий); близьких йому за значенням префіксів іншомовного походження ультра-, екстра-, архі- (ультрамодний, екстраординарний, архіважливий), префіксів все-, над-, (всемогутній, надзвичайний). Префіксів все-, над-, (всемогутній, надзвичайний). Префікса за- (задовший). Треба зважати на те, що префікс за- має подвійне значення: наприклад, слово задовший може означати і довгуватий (тобто префікс за- синонімічний суфіксові –ува-) і надміру довгий). Ці значення розрізняються звичайно в контексті. Префікс пра- вживається лише в часовому значенні – віддаленість у минуле (прадавній).
Складна (аналітична) форма прикметників, що передають надмірний ступінь інтенсивної ознаки, утворюється шляхом поєднання прикметника звичайного ступеня і кількісно-означального прислівника: дуже, занадто, надзвичайно, вкрай, винятково, особливо, зовсім, а також займенників: такий, який (занадто розумний, надзвичайно вродливий).
Прикметники із значенням суб’єктивної оцінки якості предмета.
Суть прикметників із значенням суб’єктивної оцінки якості предмета полягає в тому, що ними передається не тільки ознака предмета за мірою чи ступенем інтенсивності її, а ще й у тому, що до цього додається дуже виразне емоційне нашарування, суб’єктивне ставлення до предмета розмови, суб’єктивна оцінка його пор.: білуватий –білесенький, тонкуватий – тонюсінький, престарий – старенький.
Такі прикметники утворюються за допомогою суфіксів: --еньк-, есеньк-, -ісіньк-. –юсіньк-: біленький, густенький, мокрісінький, малюсінький тощо. Найпродуктивніший – суфікс –еньк-, за допомогою якого можна утворювати форми суб’єктивної оцінки від переважної більшості прикметників. Прикметники з цим суфіксом можуть передавати в одному випадку суб’єктивне ставлення і значення зменшеної міри якості (глибоченький. Довгенький, біленький, гіркенький), в іншому – лише суб’єктивне ставлення, емоційну забарвленість (босенький, голенький), в іншому – лише суб’єктивне ставлення, емоційну забарвленість (босенький, голенький, старенький, дрібненький, голінастенький). Прикметники з суфіксом –ісіньк- передають, як правило, найвищу міру якості (чистісінький). Іноді прикметники такого типу входять до складу сталих словосполучень: цілісінький день, чистісінька правда, звичайнісінька брехня тощо [8, С.140].
Висновок.
Опрацювавши багато літератури з даної теми я ще раз переконалася у тому, що наша мова є дуже цікавою.
Сюди слід віднести і форми ступенювання якісних прикметників.
Отже, прикметник – це частина мови, що виражає ознаку, властивість предмета – іменника і узгоджується з ним у роді, числі і відмінку.
Ступені порівняння – це семантико-граматична категорія якісних прикметників. Вона показує ступінь якості чи ознаки предмета порівняно з іншими предметами чи умовами.
На закінчення, я думаю, що доцільно є відобразити таблицю, яку Русанівський наводить у своїй книзі «Українська мова» [5, С.109].
Вищий | Найвищий
Проста форма
(з суф. ш, іш) | Складена форма (із слів більш, менш | Проста форма най + прикм. з суф. ш, іш | Складена форма (із слів найбільш, найменш, від усіх (за всіх)
довший
старший
дешевший
тихіший
коротний
глибший
дальший | більш подібний
менш знаменитий | найдовший
найстаріший | найбільш подібний
найменш знаменитий
вищий від усіх (за всіх)
Це є добра опорна схема для вивчення ступенювання якісних прикметників.
Література:
Волох О. Т. та ін. Сучасна українська літературна мова. К.: Вища шк., 1976. – С.152, 154
Доленко М. Т. та ін. Сучасна українська мова. К.: Вища шкюЮ1987. – С. 163
Козачук Г. О, Українська мова. К. Вища шк.., 1994. – С. 116
Мещушевський А. П. та ін. Сучасна українська літературна мова. К.: Вища шк.., 1975. – С.206
Русанівський В.М. Українська мова. К.: Вища шк.., 1990. – С.109
Сучасна українська літературна мова: Підручний / А. П. Грищенко К.: Вища шк., 1997. – 493с.
Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ. – К.: Вища шк., 1994. – С.224
Сучасна українська мова: Підручник / за ред. О. Д. Пономарева. – К.: Либідь, 1997 – С.135, 139, 140, 141.
Ющук І. П, Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 1994. – С. 114.
Ющук І. П, Українська мова. – К.: Либідь, 2004. – 640с.