льону. У колишній Тверській губернії в цей час жінки (баби) прибирають льон; на Амурі – період робіт на городі: копання картоплі, прополювання капусти. Російський етнограф ХІХ ст.. І.П.Сахаров у праці „Сказания русского народа» відзначає, що перший день бабиного літа теж називали за видом робіт: пасіковим (прибирали вулики) – в Саратовській і Пензенській губерніях, цибулиним (виривали цибулю) – в Ярославській і Вологодській.
Отже, бабине літо – період жіночих робіт, що в залежності від кліматичних умов випадав на різні числа ранньої осені.
Професії. Під професійною фразеологією Б.О.Ларін розуміє стійкі сполучення, які відбивають то давні прийоми роботи, то спеціальні форми спілкування учасників колективної праці, то погляди ремісників або промисловиків на свою працю. Тут, як бачимо, закладені й основи поділу їх на три групи: 1) Фразеологізми, що відбивають зміст самих професійних дій (держатися плуга, повертати голоблі, утяти до гапликів, брати в шори), 2) Фразеологізми, що передають взаємовідношення представників різних професій у процесі своїх виробничих дій (пор. реальні або жартівливі формули переваги одного над іншим: ситник берднику не товариш, шильник берднику не товариш, шорник свитнику не товариш) і, нарешті, 3) Фразеологізми, шо несуть печать соціальної оцінки тієї чи іншої професії (канцелярська душа, канцелярська посіпака, кропив’яне сім’я, вчепився, як злидні в бондаря), сюди ж полягли на мисливство й рибальство з їх ненадійним заробітком: карасі та зайці заженуть у старці, доки зайця заб’ють, вола з’їдять.
Особливо багата перша група, причому окремі моделі наповнені найрізноманітнішими „професійними” лексемами: ні пришити ні приліпити, а ні пришити, а ні прилатати; ні занять ні донять (доточить); ні кує ні плеще, ні мече ні цілиться, ні бере ні кладе (М.Номис).
Фразера на один копил (білор. на адзін капіл) характеризує людей з однаковими особливостями – на один копил зшиті (зроблені, скроєні, побудовані); „Всі ж вони (жінки) змайстровані на один копил” (М.Стельмах). – Копил – тут шефське знаряддя у формі ступні. Зворот на один копил утворений за продуктивною структурно-семантичною моделлю „на один + назва мірки”: на одне копито (копито – те ж, що й копил), на один аршин, на одну мірку, на одну колодку; рос. на один покрой, іркут. на один намет (шаблон кроєння взуття) та ін.
Помітний слід в українській народній фразеології залишила одна із давніх професій – мисливство. Окремі фразеологізми – вузькопрофесійні; немало їх знайдемо в „Мисливських усмішках” Остапа Вишні – як прикмети стилю „поета полювання”: собак годувати, піднімуть і поженуть гончаки (лисицю), наближається гон, стояти на гону, відпускати з смика, полювати облавою. Проте багато серед них зійшло з мисливських гонів і широко представлено в мові, як-от фразеологізми з опорним словом слід: тримати слід, вивести на слід, навести на слід, іти по слідах, написати (натрапити) на слід. Зворот змінити сліди народна уява поєднала з лисичою хитрістю, хоча у спеціалістів такий спосіб маскування її не знаходить підтримки. За чисельними петлями, вісімками, вензелями, перерваністю слідів („скидками”, тобто стрибками вбік) пізнаємо полохливу ходу зайця, який постійно заплутує сліди. Звідси й розплутувати сліди. Загадкове по гарячих слідах теж відносять до професійного мовлення мисливців, але пояснюють по різному. І.Я.Лєпєшев називає гарячий слід загнаного звіра, особливо взимку. Потебня не вдовольняється слідом стопи, а вказує на місце, вилежане, нагріте звіром. Однак і це вимагає перевірки, особливо коли „впишемо” зворот по гарячих слідах у модель, представлену й іншими варіантами: по живих слідах, по свіжих слідах; рос. по гарячим (живым, свежим) следам. Не виключено, що гарячий тут як раз „свіжий”, „тільки-но зроблений” (пор. також піймати кого на гарячому вчинку „піймати на місці злочину”).
Гарячий слід логічно протиставляється „холодному”: і слід захолов (простиг, прочах).
...Ганяти як солоного зайця, як загнаний звір (вовк), стріляний лис (вовк); сидіти на хвості, тримати ніс за вітром (по вітру)... Одні прозорі, інші затемнені. Останній зворот, наприклад, частіше пов’язують із носом корабля парусиного флоту, який треба було тримати по вітру (М.І.Міхельсон, Е.А.Вартаньян, Ф.П.Медведєв та ін.), однак ще М.М.Покровський указував на „цікаві асиміляції з тваринами” - „собака, який тримає ніс по вітру”. В.О.Черногуза: „Але хто-то, а Стратон Стратилатович завжди ніс тримав за вітром, як досвічений заєць, що відчув запах вовка чи лисиці на віддалі”.
Птахи. Як родові назви – птах, птиця, птаха, пташина, пташка (вільний птах, невелика птиця, перелітна птаха, не нашого пера пташина, битися як пташка), так і видові – соловейко, журавель, зозуля, сорока, сова, сокіл, орел, півень, курка (розливатися соловейком, довгий як журавель, жити зозулею, крутитися як сорока на кілку, сова не приведе сокола, як орел, до перших (других, третіх) півнів, як мокра курка увійшли до багатьох фразеологізмів, а самі образи-паралелі ми одержали в спадок від тих часів, коли всі „люди близько стикалися з природою” (В.Пєсков).
Потрапили до фразеології й назви тетеря, тетерук, тетерка, тетерев.
У фразеологізмах відбуваються їх вигляд, поведінка, глупота: укр.. діал.. поліс.) надувся іек тетерюк, насупився, іек тетерюк на негоду, рада, іек тетера; рос. сонные тетери; білор. діал. чысты цицярук „дурний; невправний”.
Але найчастіше згадують їх глухоту: укр. глуха тетеря, пор.: „А Гребенюка навіть не ворухнулася в мій бік. Позакладало їй, чи що? Глуха тетеря!” (В.Нестайко), глухий, як тетеря, глухий, як тетерев; рос. глухая тетеря, глух, как тетерев (во сне), діал. арх. глуха копала (копала – „самка тетерева”; білор. цецярук глухі, діал. Затоковався, як цецерюк „заговорившись,