І. Кульчицький та В. Костирко пропонують свій варіант укладання словників за технологією лексикографічної бази даних, А. Костенко у співавторстві із І. Кульчицьким ведуть мову про відображення хронології у базах даних.       

У публікаціях “Вісника” розглядаються окремі галузеві системи або їх компоненти: богословська (Г. Наконечна, О. Антонів); спортивна та фізичного виховання (Л. Бардіна, В. Шепелюк; Н. Назаренко; В. Пижов); правнича (О. Бойко, А. Токарська, Г. Онуфрієнко, Н. Руколянська, І. Гумовська); військова (В. Карачун, Л. Пономаренко, Я. Яремко), залізнична (Е. Ганиш, С. Ісаєнко), авіаційна (М. Бондарчук), металургійна (Н. Ктитарова), деревообробна (Б. Прокопович, Л. Яремчук); опору матеріалів (О. Корнілов); пожежно-технічна (О. Кучеренко); геологічна (Р. Вовченко, Л. Бохорська, О. Полубічко); хімічна (Ю. Нізельський); освітня (О. Шаповал); електроенергетики (В. Сивокобиленко, В. Павловський, Т. Дейнега ), теплоенергетики (Й. Мисак, М. Крук, М. Гера); дахобудівна (Б. Якимович, О. Демська-Кульчицька); музична (С. Булик-Верхола); інформатики (М. Коваль); товарознавча (Г. Рудавська, Л. Демкевич), кулінарна ( С. Руденко); ринкової економіки (З. Куделько), маркетингу (О. Гутиряк), психології (В. Андрієвська), прикордонної та митної служби (Л. Грицева), бібліотечна (М. Сташко), фізична (І. Процик), нафтогазова (М. Гінзбург, Л. Симоненко) тощо.       

Окремо розглядається медична терміносистема: фармацевтична (В. Петрух, О. Михалик, М. Коваленко, О. Пронюк, Л. Петрух); судово-медична (О. Герасименко).       

Крім терміносистем, ведеться мова про окремі терміни, доцільність їх використання чи застосування. Так, Н. Андрейчук та І. Карамишева ведуть розмову про термін “формалізована теорія" у мовознавстві, В. Юрковський про введення терміна “класичний український націоналізм", К. Кусько про термін “дискурс”.       

Деякі автори пишуть про термінологію в навчальному процесі (термінологія в медичній освіті - О. Романова, А. Стебунова, О. Холодарьова), у посібниках та підручниках (з нафтогазової промисловості - Р. Яремійчук, спортивної - С. Денисенко), у наукових працях видатних учених: І.Пулюя (А. Воробкевич, Р. Совин, М. Соколовський).       

Про використання термінів у неспецифісних сферах, зокрема у пресі, розповідає А. Григораш, юридичної термінології в економічній літературі різних жанрів (І. Гумовська); термінологічної лексики в офіційно-діловій документації 70-х років ХХ ст. (Н. Коцюба); спортивної в поезії Б.-І. Антонича ( О. Падовська).       

Лише поодинокі публікації розповідають про історію термінології, історію становлення галузевих терміносистем. Це зокрема М. Влах ("Особливості географічної термінології в українських писемних джерелах Х1У -ХУШ ст.").       

Одним з провідних напрямів термінологічної діяльності є стандартизація та уніфікація галузевих терміносистем. Цій проблемі присвячено публікації М. Ганіткевич "До проблеми стандартизації хемічної термінології", Т. Балабана " Тези до підготовки бази для остаточного опрацювання стандартів української технічної термінології", Ю. Келлермана "Стандартна термінологія для електроенергетики - дзеркало стану термінології в Україні?", В. Плескача, І. Волчока, С. Бєлікова "Про стандартизацію термінології ливарного виробництва", В. Юкала "Проблеми нормування мови лікарів", О. Литвинюк "Проблема стандартизації термінології методики викладання іноземних мов і шляхи їх вирішення", М. Мартинюк "До проблеми унормування лексики автоспорту" тощо.       

У першій з них М. Ганіткевич веде мову про термінологічні стандарти 2000 року “Елементи хімічні" та “Елементи хімічні та речовини прості", у яких українські терміни замінені на латинізовані, що не йде на користь справі. Тимотей Балабан зі США пропонує вилучити з української мови неоковиті абревіатури радянського періоду на зразок: кабмін, держкомінформполітик, Київміськбуд і под., а також полемізує з приводу передачі деяких запозичених слів українською мовою. Ю. Келлерман зупинився на доцільності уживання та тлумачення деяких термінів на зразок “електрична лінія", "лінія електропередачі", "електропостачальна система" і под. Про уніфікацію деяких термінів метрології йде мова у публікації М. Дорожовця, Б. Стадника.       

Про поняття термінологічної норми розмірковує Б. Михайлишин: "Розширення присутності та зміцнення позицій нового, незвичного, з одного боку, та против, який цьому, як правило, чинить усталене, традиційне, з другого, - класична ілюстрація діалектичної зміни й оновлення, які повною мірою стосуються мовних фактів і ознак…" [ 1, С. 187] .       

В. Юкало справедливо ставить питання, чи вдалими є терміни лікуючий лікар, щитовидна залоза, абцедуюча пневмонія і под.і пропонує свої замітнники, обґрунтовуючи їх доцільність.       

Б. Рицар, Р. Рожанківський, В. Моргунюк дають гідну відповідь на публікацію п.М. Хойнацького “Термінологія через шафу”, опубліковану в “Урядовому кур’єрі” від 22 січня 2000 року., в якій необґрунтовано критикувалися державні термінологічні стандарти.       

В. Козирський та В. Шендеровський у статті “Троянські коні радяномовної нормативності" критикують останні видання академічних словників, а саме том “Російсько-українського словника наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та космос.” -К., 1998. -892 с. Автори дійшли висновку, що “знавцеві російської термінології цей словник непотрібний. Українці, що не знають російської термінології, не можуть ним скористатися, бо індексу українського цей словник не містить. Отже, словник не для українців…"       

З даною публікацією перегукується матеріал Б. Рицара та Р. Рожанківського, які розглядають деякі терміни з нормативних документів і словників. Автори проаналізували 8 сучасних термінологічних словників, що використовують забуту термінологію і дійшли висновку, що Держстандарт України залучає багато суржикових термінів, які потрапляють із перекладних академічних словників, і пропонують укласти новий словник, в основу якого увійдуть забуті українські назви.       

“Про словотвірні негаразди новітнього термінотворення" розмірковує І. Борисюк. Він зупинився на експериментах в термінології 20-х років, запропонував свої словотворчі моделі до деяких віддієслівних іменників та прикметників.        

Звичайно, наявні у “Віснику” і матеріали і з теорії українського термінознавства, це зокрема: “Специфічні ознаки терміна і нормативні вимоги до нього” І. Дуцяка,