Евристика про варіативність когнітивних структур

Когнітивна лінгвістика, найпоширеніша (особливо в Європі) назва напрямку лінгвістичних досліджень, що склалися в другій половині 1970-х років і, що мали надалі значну кількість послідовників. У США, де цей напрямок зародився, його частіше називають «когнітивна граматика«, що пояснюється розширювальним розумінням терміна «граматика» в англомовній лінгвістиці, тоді як в Україні і Росії нерідко використається термін «когнітивна семантика«, що вказує на одне із джерел даного дослідницького починання.

Усередині когнітивної лінгвістики представлені наступні розділи:

1. Дослідження процесів виробництва і розуміння природної мови. Історично це найбільш ранній розділ, що сформувався багато в чому з участю фахівців по комп’ютерному моделюванню розуміння і породження текстів. Із провідних лінгвістів когнітивного профілю найбільш значимі результати в цій області має У.Чейф, що розробив категорії поточної свідомості й активації, а також ряд похідних від них понять.

2. Дослідження принципів мовної категоризації. Їм приділив значну увагу Дж.Лакофф, що розвивав ідеї Елеонори Рош. Остання показала неадекватність традиційних (висхідних ще до Аристотеля) подань про категорії як множинах із чіткими границями, яким якийсь об’єкт може або належати, або не належати, причому всі члени деякої категорії мають однаковий статус.

3. Дослідження типів понятійних структур і їхніх мовних відповідностей. Ці роботи також були початі в рамках штучного інтелекту (Р.Абельсоном, Р.Шенком, М.Мінським - авторами таких популярних категорій, як фрейм і сценарій), однак згодом адаптовані для потреб лінгвістичного дослідження Ч.Филлмором. У дослідженнях подібного типу когнітивна лінгвістика взаємодіє із соціологією і культурологією.

4. Дослідження когнітивно-семантичних суперкатегорій зв’язано, насамперед, з Л.Талми, що робить спробу визначити набір ієрархічно впорядкованих образоформуючих систем - категорій, за допомогою яких природна мова здійснює концептуальне структурування уявлень про дійсність (це категорії когнітивного стану, конфігураційної структури, динаміки сил, що вже згадувалася, розподілу уваги та ін., кожна з яких має свою складну структуру). Подібне коло проблем трохи по-іншому розглядається в роботах Дж.Лакоффа й Р.Ленекера.

5. Дослідження просторових відносин і типів концептуалізації руху в мові. Це та точка, у якій перетинаються майже всі основні програми когнітивної лінгвістики. Лакоффом було розроблене поняття образної схеми (іmage-schеma) і розглянуті деякі важливі типи схем (вмістище, частина-ціле, шлях, зв’язок) і їхні язикові відповідності; серед образоформуючих схем Талми найбільше докладно розроблена категорія конфігураційної структури, у рамках якої розглядаються такі граматично зафіксовані понятійні категорії, як кількість, розподіленість, довжина, обмеженість, членування простору й ін.; докладно розглядається просторова свідомість у численних публікаціях Джекендоффа й Ленекера.

6. Дослідження тілесного базису людської свідомості й мови. У їхній основі лежить ідея так званого концептуального втілення (conceptual embodіment), відповідно до якої пристрій понятійного світу людини (і семантики природної мови), включаючи принаймні деякі з найбільш абстрактних його фрагментів, обумовлений біологічною природою людини і його досвідом взаємодії з фізичним і соціальним світом. Вважається, що велике число понятійних і мовних категорій в остаточному підсумку зводяться до особливостей пристрою й функціонування людського тіла - наприклад, його асиметрії, що проявляється в наявності в людини «верху» і «низу», «переду» і «заду», «правого» і «лівого» з їхньою різною роллю в русі (обличчям вперед у нормі), сприйнятті, контакті із ґрунтом, фізіологічних відправленнях, соціальних ритуалах і ін

7. Дослідження метафоричних і метонімічних відносин у мові. Це - «фірмове блюдо» Дж.Лакоффа, що перетворило традиційну проблематику в одну із самих популярних дослідницьких сфер у лінгвістиці й ряді суміжних наук. Теорія, що була сформульована в книзі Метафори, якими ми живемо, опублікованої Лакоффом разом з філософом М.Джонсоном в 1980, трактує метафору як інструмент осмислення нових понятійних сфер у термінах сфер, що стоять ближче до з безпосереднього досвіду людини: порівн. буквальне геометричне використання визначення високий у словосполученні висока людина, високе дерево і його метафоричні переноси на сферу механічної (висока швидкість), термо- (висока температура) і електро- (висока напруга) динаміки, етики (висока мораль, висока відповідальність), естетики (високе мистецтво), права (високий суд), соціальних відносин (високий пост), трудової діяльності (висока майстерність) і т.д.

Основними центрами когнітивної лінгвістики є відділення Каліфорнійського університету в Берклі і Сан-Дієго, а також Центр когнітивної науки Університету штату Нью-Йорк у Буффало. У Європі когнітивна лінгвістика успішно розвивається насамперед у Голландії й Німеччині. Проводяться регулярні міжнародні конференції. У Росії в руслі когнітивної лінгвістики працюють А.Н.Баранів, А.Е. і А.А.Кибрик, И.М.Кобозєва, Е.С.Кубрякова, Е.В.Рахиліна й ін. дослідники; крім того, термін «когнітивна лінгвістика» є популярним гаслом, використовуваним широким колом мовознавців