Реферат з мовознавства

Стилістика української мови

План

Стилістика співвідноситься з усіма розділами мови – фонетикою, лексикою, морфологією і синтаксисом, оскільки вона розглядає особливості вживання мовних одиниць у тих чи інших мовленнєвих умовах.

Стиль – явище об`єктивної дійсності. Це слово часто вживається як звичайна назва. Порівняйте: стиль керівництва, стиль виховання, плавати стилем брас, одягатися в сучасному стилі та ін. Часто в мовленні слово стиль використовується у виразах, близьких до термінологічних: газетний стиль, офіційний стиль, високий стиль тощо.

Така різноманітність значень – термінологічних і нетермінологічних – у слова стиль робить його складним, а водночас цікавим для тлумачення і розуміння.

Питання характеристики стилю мовлення невід`ємне від визначення стилістики, яка узагальнює в собі риси всіх стилів мови. Оскільки стиль розглядається як спосіб функціонування мовних явищ, то вживають термін “стиль мовлення”. Розрізнення стилів залежить від основних функцій мови – спілкування, повідомлення і діяння, впливу. Так, наприклад, функція наукового стилю виражається в повідомленні, розмовного – у спілкуванні, апубліцистичного – в діянні, впливі на членів мовного колективу. Стиль мовлення – це своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовується мовцем за певних умов спілкування.

Чільне місце в системі стилів мовлення займає науковий стиль. Він функціонує в різних формах вираження наукової думки – писемній та усній, застосовується в сучасній українській мові як величезний потік інформації (у вигляді реферативних журналів, повідомлень, каталогів, інструкцій, оглядів, проспектів).

Науковий стиль має кілька різновидів: власне науковий, науково-популярний, науково-публіцистичний, науково-навчальний, науково-професійний.

Власне науковий стиль обслуговує фахівців певної галузі науки. Це наукові дослідження в галузі мовознавства, медицини, косманавтики тощо.

Основна функція офіційно-ділового стилю – повідомлення. Більшість жанрів ділового мовлення відображають позаіндивідуальне спілкування. Власне, функція офіційно ділового стилю виражається в тому, що він, вимагаючи певної форми при письмовому викладі змісту, надає висловлюванню характер документа і тим самим надає відображеним у цьому документі різним сторонам людських стосунків офіційно-ділового забарвлення.

Офіційно-діловий стиль обслуговує адміністративно-господарську діяльність, законодавство та інші діляники життя, пов`язані з діловодством, звітністю та документацією. Він потрібний для зв`язку державних і громадських установ як між собою, так і з населенням, для оформлення різних постанов, обліку фактів, подій. Цей стиль визначається безосособовістю, стереотипністю, відсутністю емоційного забарвлення, що наближає його до наукового. Йому властиві конкретність змісту і абстрактність засобів вираження.

Найголовніша ознака цього стилю – офіційність. Слово офіційний має значення урядовий, службовий. Тому в його текстах використовуються слова і словосполучення – назви документів і ділових, службових відносин: акт, заява, протокол, заактувати, вищесказане, згідно з розпоряджненням, на підставі наказу, до заяви додаю тощо.

Культура ділового мовлення вимагає від учня уміти писати заяву, протокол, акт, розпизку, доручення тощо. Але кожна людина повинна ще й уміти читати та розуміти ділові папери.

В офіційно-діловому стилі вживаються пасивні конструкції: визначаються завдання, доводиться до відома, обговорюється план, встановлюються строки виконання, задовольняються вимоги. У цьому стилі часто використовуються сталі конструкції (штампи): зважаючи на викладене вище; у зв`язку з тим, що; відповідно до; з огляду на те, що; прошу дозволити; взяти до уваги; взяти за основу; ми, що нище підписались, тощо. В офіційно-ділових текстах переважають віддієслівні іменники: встановлення, одержання, подолання, виконання, повідомлення, забезпечення, укладання, утворення, інфінітивні форми: затвердити, забов`язати, вказати, попередити, організувати. Специфічні в офіційно-діловому стилі вставні слова таким чином, одже, по-перше, одне слово. Тексти офіційно-ділового стилю будуються у вигляді рубрик, переліків які виділяються відповідними розділовими знаками.

Публіцистичний стиль – один з найбільш дійових, широковживаних з-поміж інших стилів. Основна функція публіцистичного стилю – діяння, вплив.

Цей стиль поєднує в собі точність висловлення, логічність доводів з відкиртим вираженням експресії та емоційного забарвлення окремих фраз. Мета публіцистичних творів полягає у з`ясуванні певних соціально-політичних питань, переконанні читачів та слухачів у правильності висунутих думок, а також в активності впливу цих думок на них.

Усне спілкування поділяється на публічне і приватне. Особливим різновидом усього спілкування є публіцистичний виступ.

Залежно від змісту, призначення, способу проголошення, обставин мовлення публічні виступи бувають таких жанрів: бесіда, доповідь, промова, лекція, репортаж.

Особливе місце в системі стилів займає художній стиль. Його виділяють з-поміж інших стилів через своєрідність і особливі ознаки. Справді, мова художніх творів визначається своєю різноманітністю, багатоплановістю, особливим естетичним призначенням.

Основна функція художнього стилю – діяння, вплив, але засоби його інші ніж у публіцистичному стилі, що має цю саму функцію.

У художньому стилі використовуються різні типи мовлення і зв`язки речень у тексті.