Слова французького походження потрапляли до української мови спочатку через польське, а потім російське посередництво. Тут бачимо суспільно-політичну термінологію (абсолютизм, альтернатива, асамблея, бюлетень, бюрократ, демонстрація, імперіалізм, комюніке, націоналізм, режим, саботаж, шантаж), мистецькі терміни і поняття (акомпанемент, амплуа, ансамбль, балет, бюст, гравюра, натюрморт, рояль, шедевр), армійську лексику (авангард, ар’єргард, амбразура, арсенал, гарнізон, дирижабль, парашут), назви одягу, тканин, предметів побуту (блуза, вуаль, велюр, драп, пальто, трикотаж, абажур, одеколон, ридикюль).

Цікаві приклади

Нижче наведено декілька іншомовних слів, до яких ми вже так звикли. Але кожне з них має свою власну таємничу історію...

Червона китайка

Що це за тканина — “червона китайка”? Виявляється, що це шовк червоного кольору. Від китайки — “китайської тканини — до слова шовк стелиться довга і далека дорога, хоч виходять обидва слова з одного поняття — “китайський”.

У латинській мові тканина звалася серікус — “китайська” (тканина), бо Китай по-латині Серес. Потрапивши в середні віки до Скандінавії, слово перетворилося на селькі, а прийшовши у нашу землю, стало звучати, як шёлк (російське), шовк (українське). Тому застаріле українське китайка спочатку означало “шовк” (кажуть, що завозився переважно цупкий синій шовк), а пізніше китайкою звалася бавовняна тканина, яка вироблялася в Росії.

Атлас

Схожа на шовк блискуча і гладенька тканина — атла'с — має назву тюркського походження (атлас — “гладенький, рівний”). В українську і російську мови це слово могло прийти через польську або німецьку мову (зверніть увагу на наголос, тканина — атлас, збірник географічних карт — а'тлас).

Димка

У художніх творах XIX ст. та в сучасних історичних романах можна зустріти назву тканини, нам незнайомої, — димка. У давнину цю тканину у нас не виробляли, її завозили зі Сходу. Назва її походить від турецького дим — сорт тонкої, легкої, напівпрозорої тканини. У свою чергу, це слово у турецькій мові — запозичення з грецької, в якій було слово дімітос — “двонитяний”, “зітканий у дві нитки”. Пізніше димкою звали товсту смугасту бавовняну тканину.

Серпанок

І ще одна назва може нам зустрічатися в тих же романах і повістях — серпанок. Слово це теж позначало легку прозору тканину, з якої робили головні убори для заміжньої жінки. Походить слово серпанок від перського сарапак — “жіночий головний убір”. Тканини давно немає, а от слово серпанок залишилося — воно позначає легкий прозорий туман, який по-російськи називають дымка. Так і живуть обидва слова в переносному значенні.

Оксамит

Якщо димку ткали у дві нитки, то оксамит — у шість ниток (букв. значення цього грецького слова). У російській мові слово оксамит не збереглося (його замінив бархат), в українській воно живе й досі, вживаючись у прямому й переносному значенні (оксамитова сукня, оксамитові брови, голос, руки, шкіра).

Ситець

Такою ж давньою є назва тканини, популярної і в наш час, — ситець. Оскільки це тканина, яка виробляється з бавовни, то цілком очевидно що вона у нас була привізною, “заморською”. Назва її прийшла до нас з голландської мови, в якій до невпізнання було перероблене слово вивезене з Індії разом з тканиною, — шітс. Слово це у бенгальській мові означало “строкатий”, “пістрявий”. Мабуть, ця тканина відзначалася саме яскравими різноманітними барвами.

Синтетичні тканини: нейлон, лавсан...

Досі мова йшла про тканини з натуральної сировини — шовку, бавовни. Та ось з'являються синтетичні тканини, вони стають модними, відсуваючи на певний час на другий план тканини натуральні. Звідки беруться назви для цих тканин? Ось як, наприклад, з'явилося слово нейлон. Одна англійська фірма почала випускати нове синтетичне волокно, яке мало вже формулу й технологію виробництва, але ще не мало назви. Фірма оголосила конкурс на кращу назву волокна. Було прислано на конкурс 350 слів. Серед них вибрали слово nylon (найлен) (у нас нейлон). Відтоді (30XX ст.) слово разом з новим синтетичним матеріалом швидко розійшлося по світу.

Пізніше у різних країнах тканини з цього волокна діставали неоднакову назву: капрон (СРСР), силон (чехи), стилон (поляки), дедерон (німці), релон (румуни), ліліон (італійці), грилон (японці). Ну, а слово лавсан виникло як скорочення повної назви місця, де лавсан було виготовлено: це “Лаборатория высокомолекулярных соединений Академии наук (СССР)”.

Крепдешин

Та ось знову повернувся в моду крепдешин. А це що? Запозичене з французької мови слово, яке означає “тканина з Китаю”. Так ми починали з “китайки” і закінчуємо нею, а все тому, що батьківщиною шовківництва і багатьох тканин є Китай, там шовк виробляють уже п'ять тисяч років.

Українська мова і сучасність, новий погляд на збагачення нашой лексики

Інтеграція України в міжнародний культурний та інформаційний простір зумовила швидкий процес оновлення лексики української мови, особливо за рахунок запозичень та новотворів від запозичень. Відкритість українського суспільства, можливість його громадян вільно подорожувати та значна кількість туристів з-за кордону, участь українських представників у міжнародних мистецьких конкурсах, фестивалях, спортивних турнірах, посилення зацікавленості до вивчення іноземних мов, функціонування міжнародної комп’ютерної мережі (Iнтернету) визначають активне запозичання нової лексики в сучасних інноваційних процесах, яке, відповідно, стимулює дискусії щодо доцільності іншомовної лексики.

Ця проблема віддавна була однією з найактуальніших. У ХІХ ст. можливість та й доречність збагачення лексичного складу української мови внаслідок запозичень з інших мов визнавав І.Франко. “Hе варто усувати з української мови слова тільки тому, що вони є і в російській, і в польській, і в чеській чи в інших слов’янських мовах, – зауважував він, – бо це “значило би добровільно обскубувати свою мову, а … се ж не жадне крадене