не видержать такого звіра, як я (І. Карпенко-Карий). 3. – Рада б душа до раю…– Так Любов не пускає, правда? (Б. Лепкий). 4. –…Ви, пане Стародубський полковнику, знаєте, як воно є, бо чую, що й ваша пані Настя, не в гнів їй кажучи, не іншого кшталту; жінка цнотлива, але за словом до сусіди не йде (Б. Лепкий). 5.Собак вони своїми іклами одним ударом січуть на бефстроганов, а охотник, як побачить сікача, зараз бере на мушку або дуба, або грушу і сидить там тихий, як горличка (Остап Вишня). 6. – Та хіба ж до сну! Коли до всього ще й оце… Одне слово, чим далі в ліс… (А. Головко). 7. – Нема таких академій, щоб набирали без клепок, а випускали з усіма клепками (О. Гончар). 8.І в них (дорослих) теж чогось вискакували клепки, розсихались обручі, губились ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною (М. Стельмах). 9.Доярка Христя, яка саме в роботі горить, як віхоть соломи, не втрималась від похвали: – Ото пупа напихаєш, Хомо! Як віл: поки не випряжеш – сам не випряжешся! (Є. Гуцало). 10.Всі ці розмови в цеху з мене, як з гуся сьома вода на киселі (П. Загребельний). 11.Зелений став жабами жебонів. Стрибали сизі коники у гречку (Л. Костенко). 12.Капусту вгледівши, аж скрикнула Трава: – Оце так да! Оце так голова! (В. Симоненко).
Вправа 4. Перепишіть речення, вставляючи замість крапок потрібні фразеологізми.
1.Майдань ввесь заставлений возами так, що й … … … (І. Нечуй-Левицький). 2. Горобчик миттю як схопиться, полетів … … …, десь у гущавину заховавсь та там і проспав аж до самого ранку (Л. Українка). 3.Парубок на все село: гарний … … …, жвавий, веселий і роботящий. Матір поважав, а стара гляділа і пильнувала його … … … (Марко Вовчок). 4.Вони сіли вечеряти на призьбі. Місяць уже в?соко піднявся вгору, і було ясно, … … … (Б. Грінченко). 5.А ви, ви звідки, молодці? У вас ще … … … Щоб кораблем державним керувати, – Навчіться носа утирати (О. Гончар). 6.Невже Мартоха забула, який ниньки день святковий, невже спить … … … чи по сусідах повіялась? 7.На тому місці, де щойно стояла ота мордяка, зла, … … …, вже нічогісінько не стояло, а тільки валявся велетенський ремінь (З тв. Є. Гуцала). 8.Сиверяни впевнилися, що пан Божеський людина розумна й хазяйновита і що з ним можна … … … (З. Тулуб). 9. – Потрібна мені ваша Окунівка, … … …! – презирливо фиркнув Левко (М. Стельмах). 10.Хвильний схопився і якось, … … …, підійшов до столу (А. Гуцало). 11.Правда, Меланія стрималася, але червоні липчасті плями на шиї свідчили про те, що … у неї … … (І. Вільде).
Довідка: світ за очі; більш ніж ока в лобі; без задніх ніг; мов зайцеві бубон; мов не своїми ногами; всередині все кипить; курці ніде клюнути; хоч з лиця воду пий; хоч голки збирай; як муха у Спасівку; варити кашу; губи а молоці.
Вправа 5. До поданих російських фразеологізмів доберіть українські відповідники. Поясніть їх значення і схарактеризуйте стильове забарвлення. З українськими відповідниками складіть речення.
Бить баклуши; повестка дня; в конце концов; бок о бок; в порядке вещей; принимать участие; вверх дном; бросаться в глаза; войти в положение; два сапога пара; с глазу на глаз; прийти в голову; камень преткновения; на всякий случай; ни к селу ни к городу; вовлечь в работу; очертя голову; по крайней мере; всё равно; давать себе отчёт; сойти на нет; будьте любезны.
Вправа 6. Прочитайте уривок. Визначте його стиль. Випишіть прислів’я і з'ясуйте стилістичну роль їх у тексті.
Є в нашого народу, як і в багатьох інших народів, славні прислів’я про зиму на спаді. Про ту її пору, коли вона ще зима нівроку, при доброму тілі й славному здоров'ї, та все ж таки, та все ж таки – наступили дні середини лютого, що вже є начебто прелюдією іншої теми…
Василів вечір додає дня на курячу ніжку, казали в старовину. А ще казали: тріщи не тріщи, вже минули водохрещі, дми не дми – не к Різдву йде, а к Великодню, дуй не дуй, а вже не до ковбаси, а до яєць… Природа в людському сприйнятті завжди олюднена, за змінами природи бачаться людські пристрасті й драми. Природа – наче могутнє споконвічне дзеркало, в яке людина дивиться, пізнаючи глибше закономірності свого існування і свою вдачу, передбачаючи фатальну неминучість долі… Ще казали в старовину й кажуть тепер: як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур; на Стрітення зима з літом пострічаються; сонце на літо, а зима на мороз.
Подобаються мені й такі прислів’я: дме вербич – кожуха тербич; вербич – два кожухи тербич; до першого грому земля не розмерзається… Хоча ці прислів’я згадано лише в одному поетичному ряду з іншими, бо вербич о цій порі ще не дме, та й до першого грому ще далеченько.
О цій порі ще у великій силі отой віл, що випиває води повен діл, отой сивий віл, що через стіну перелізе,