буває важче переконати, ніж тих, з ким було встановлено візуальний контакт. Не спрямовуючи погляд на аудиторію, виступаючий звертається до неї. Його слова будуть вбиратися стінами, стелею, підлогою, вікном, але не присутніми. Якщо виступ здійснюється у великій аудиторії, потрібно охопити поглядом всіх присутніх, навіть тих, хто сидить в останніх рядах.
Для того, щоб усне мовлення було доступним і зрозумілим, необхідно вміти користуватися своїм голосом. Голос має бути дещо приглушеним, тон мовлення - довірливим. Різкий, крикливий, високий голос втомлює як лектора, так і слухача. Чим нижчим є голос, тим переконливіше він звучить. Потрібно регулювати також і темп мовлення. Тому не слід говорити швидше, ніж це робить більшість людей. Слухачі повинні встигнути обдумати висловлене комунікато-ром. Промовляти потрібно не надто швидко, щоб не перейти на незрозумілу скоромовку, але й не надто повільно - інакше голос виступаючого буде нагадувати монотонне гудіння. Добре впливає на ефективність сприймання усної інформації вміння змінювати швидкість, тональність і гучність мовлення у різних ситуаціях: пришвидшувати його у певних моментах, а також сповільнювати і понижувати, коли потрібно досягнути від слухачів чіткого розуміння і запам'ятовування інформації. Слід уникати монотонності.
Важливим для лектора є вміння стилістично вірно конструювати речення. Добрий ефект дає використання в мовленні метафор, порівнянь, аналогії, тріад, риторичних питань, повторів, чергування довгих речень з короткими. Ці ораторські прийоми дозволять зробити повідомлення яскравішим, цікавішим і переконливішим.
Щоб зосередити увагу слухачів, підкреслити важливість сказаного, а також дати слухачам подумати над сказаним, потрібно використовувати паузи. При цьому обов'язковим є підтримання візуального контакту із слухачами. Водночас в усному мовленні необхідно уникати інформаційних пустот - невиправдано довгих пауз. Особливо погано, коли ці паузи заповнюють якимись звуками (є, и) чи словами-паразитами ("ну", "значить", "отже", "і так далі"). Якщо оратор надто часто робить не оправдані пустоти, то слухачі можуть заповнювати їх самі.
В усному виступі, з метою підкріплення висловленої думки, можуть використовуватися цитати. Однак слід враховувати, що цитування повинно бути доцільним і помірним, а також висловлюватися у зрозумілій для слухачів формі.
По мірі необхідності комунікатор повинен використовувати жести, однак потрібно відмовитися від ходьби. Кількість жестів має бути помірною, щоб не відволікати реципієнтів, а також вони не повинні бути одноманітними. Для оратора досить важливим є також вміння правильно трактувати невербальну інформацію, що передається слухачами.
Ефективному спілкуванню сприяють:
встановлення під час виступу візуального контакту із аудиторією;
нахил голови та тіла під час розмови у бік слухачів;
збереження під час розмови приємного виразу обличчя;
розташування або рух рук у бік слухачів із відкритими долонями;
довірлива, доброзичлива та поважна інтонація розмови;
низький або помірний тон, невисока або середня гучність мови;
помірний темп мовлення;
відсутність довгих пауз у мові.
Під час виступу необхідно вміти контролювати свої емоції. Починаючи говорити, більшість лекторів перестають хвилюватися і набувають впевненості в собі. Однак, якщо під час доповіді оратора охоплює паніка, то не варто піддаватися спокусі якнайшвидше завершити виступ. Швидкий темп мовлення тільки зіб'є дихання і посилить хвилювання. Краще зупинитися на 3-5 секунд, щоб відновити самовладання, а потім продовжувати виклад матеріалу.
Слід пам'ятати також, що слухачі сприймають тільки те, що виступаючий дозволяє їм виявити. Коли він виглядає спокійним і впевненим, аудиторія сприймає його саме таким, і легке внутрішнє тремтіння, якщо воно не виявлятиметься ззовні, не матиме абсолютно ніякого значення. Виступаючи перед групою людей, потрібно заставити звучати свій голос спокійно, впевнено і переконливо. Це не тільки матиме вплив на слухачів, але й дозволить контролювати ситуацію.
Слід використовувати позитивні слова і фрази, які спонукають до дії, передають впевненість і настрій. До найбільше заряджених енергією слів, які можна включити у свій лексикон, коли необхідно схвилювати і стимулювати слухачів, належать такі, як:
ми | дякую
ви | економія
популярний
послуги
престиж
професіоналізм
результати
репутація
родина
розуміння
справжній
сучасний
стимулювати
успішний
цікавий
цінувати
якість
наш безпека | експерт захист
вигідний | здоров'я
гарантувати | задоволення
гордість | зручність
гроші | кохання
довіра | легко
допомога | любов
досвідчений | модний
дослідження | необхідно
доцільно | новий
дружба, друзі | оригінальний
душевна рівновага | поділяти
популярний
послуги
престиж
професіоналізм
результати
репутація
родина
розуміння
справжній
сучасний
стимулювати
успішний
цікавий
цінувати
якість
Деякі із цих слів відображають глибокі почуття, інші пропонують реалістичні чи нестандартні варіанти вирішення проблем, гарантії надійності, безпеки, веселості і щастя. Щоб активізувати аудиторію, доцільно використовувати такі вирази, як: "Уявіть, що ви берете участь...", "Що б ви робили, якщо...", "Уявімо, що ви опинилися в ситуації...", "Якщо у вас є тільки...".
Однак слід уникати слів і фраз, які мають великий енергетичний заряд, але можуть бути сприйняті як нещирість або навіть обман. До таких конструкцій належать: "Ви згідні зі мною?", "Неймовірно", "Як справи?", "Не підлягає сумніву", "Ви повинні", "Ви зобов'язані", "Тільки між нами".
У процесі сприймання усної інформації слухачі можуть втомлюватися і відволікатися. Це може зумовлюватися як об'єктивними так і суб'єктивні чинниками. До суб'єктивних причин втрати інформації і послаблення належать: монотонність мовлення (відсутність рисунку висловлювання - пауз, інтонації), незрозумілість слів, зловживання нау-ковою термінологією, неорганізованість мовлення (невпорядкованість, нелогічність), відволікання лектора на роз'яснення дрібних і всім зрозумілих питань або навпаки - небажання пояснювати незрозумілу інформацію, відхід від основної теми, повідомлення загальновідомої інформації, дефекти вимови, "часті повтори, слова-паразити, порушення правил усного мовлення. До об'єктивних причин втрати інформації й послаблення уваги слухачів відносяться: природна втомлюваність
людини; розрив між швидкістю словесного мислення (400 слів за хвилину) і швидкістю мовлення (100-125 слів за хвилину), внаслідок чого з'являється резерв часу, який слухачі заповнюють сторонніми думками; обмеженість об'єму людської уваги; склад партнерів по спілкуванню (стійкість уваги залежить від віку, досвіду, культурного рівня, актуального емоційного стану, професійних