Дискусія (від лат. аіясивкіо — розгляд, дослідження) — це обговорення

певної проблеми або групи питань чи одного дуже важливого питання з метою досягнення істини.

Полеміка (від гр. ро1еті1со$ — військовий, ворожий) — це також

обговорення певної важливої проблеми чи окремого питання. Проте якщо для

дискусії головним є пошук істини шляхом вдалої постановки і зіставлення

аргументів і контраргументів, то для полеміки головним є досягнення

перемоги шляхом зіткнення різних поглядів, утвердження власного погляду,

хоч і на шкоду істині. В дискусії протилежні сторони називаються

опонентами, у полеміці — супротивниками, суперниками, конкурентами. У

дискусії опоненти шукають істину, компроміс, консенсус, угоду, злагоду;

у полеміці — утвердження власного погляду, перемогу своєї позиції.

Дискусія ведеться за певними правилами і за згодою її учасників. Тема

дискусії формулюється заздалегідь або до початку дискусії. Учасники її

почергово висловлюють свої положення, думки, спростування, в результаті

чого дискусія набуває логічного, зв'язного ! характеру. Мовні засоби

дискутування мають бути прийнятними v' для всіх учасників дискусії,

толерантними. Використання неперед-бачуваних засобів осуджується і може

зупинити дискусію без висновків і завершення її. Натомість полеміка не

дотримується таких правил. У ній перемагає ініціатива суперників,

ситуативність спілкування, непередбачувані і раптово знайдені «під руку»

засоби не завжди переконливої, але наполегливої і напористої

аргументації.

Диспут (від лат. (ііврито — досліджую, сперечаюсь) — це заздалегідь

підготовлена і проведена у певний час на обрану тему (наукову,

політичну, літературну тощо) публічна суперечка між попередньо

визначеними опонентами. Тема обирається така, яка містить у собі складну

проблему, різні тлумачення або різновекторні шляхи її розв'язання. Саме

тому не менше двох промовців повинні опонувати один одному, щоб усебічно псувати один одному, щоб усебічно висвітлити проблему і знайти шляхи її вирішення.