тобто ті, що “функціонують у контекстах, де дієслово-присудок вказує на початок дії, рідше – на її результат (особливо однократної дії), причому дія починається раптово, інтенсивно, несподівано” [1, 300]: Потім як схопиться, як дремене, тільки кущі засвітили! (Є. Кравченко); Іду я собі, а він як вискочить, чорний такий, величезний, голий до пояса і з підтяжками (Валерій Шевчук). Іноді інтенсивність та несподівана результативність дії передається поєднанням частки як і заперечної частки не. При цьому заперечне значення частки не нейтралізується, а конструкція набуває більш експресивного значення: А він, клятий, ой, як не підскочить, і, забувши, певно, що на прив’язі, кинувсь доганяти Мину, і простяг на дроті через двері крещендо таку гучну ноту, що дріт обірвався (О. Довженко).
Вставні слова було, бувало, буває, трапляється: Мама, коли ще не хворіла, було, як розпустить волосся, то й стану не видно (А. Дімаров); Як почне, бувало, Василько читати “Катерину” або “Тополю”, серце німіє і сльози набігають на очі (І. Цюпа).
Отож, серед часових форм, що зумовлюють транспонування іншої дієслівної форми, найбільш уживаною і семантично стабільною є форма минулого НДВ; існує низка засобів встановлення транспозиції часових дієслівних форм у ППК: співвіднесення різночасових дієслівних форм, предикати із дієсловом бути, дієслівними зв’язками і допоміжними модальними дієсловами у відповідному часовому вираженні; вставні слова і вставлені конструкції, часові конкретизатори, а також частки із часовим значенням. За наявності додаткових засобів, темпоральна семантика яких суперечить часовому значенню дієслівної форми, остання [форма дієслова] звільняється від обов’язків бути маркером своєї категорії, часового плану, який вона традиційно представляє, що й зумовлює її переносне вживання.
Література
Бондар О. І. Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українській літературній мові. – Дис. …докт. філол. наук. – Одеса, 1998. – 369 с.
Вихованець І. Р. Різновиди транспозиції // Актуальні проблеми граматики. Збірник наукових праць. – Вип.2. – Кіровоград, 1997. – С.57 – 60.
Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К., 1988. – 256с
Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика укр. мови. – К., 2004. – 400 с.
Всеволодова М. В., Ким Тэ Чжин Принципы анализа употребления форм глагольного времени. Прямое и переносное употребление форм настоящего времени глагола в русском языке (в зеркале корейского языка) // Вестник Московского университета. – Серия 9. Филология. – 2001. – №3. – С. 53 – 78.
Ермоленко С. С. Образные средства морфологии. – К., 1987. – 124 с.
Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – 685с.
Піддубська І. В. Модальна і темпоральна транспозиція дієслівних форм. – Дис. …канд.філол. наук. – Донецьк, 2000. – 185 с.