домогтися точного співвідношення слів, які читаються і використовуються в усному мовленні, і назв предметів та явищ навколишньої дійсності. Якщо учень усвідомить, що кожне слово має своє певне значення, то він точно зможе відтворити свої думки і вибрати найбільш влучні. Неправильне вживання слова, нерозуміння його значення часто зумовлене об'єктивними причинами: знає предмет або явище під іншою назвою (лелека — чорногуз, завірюха — хуртовина), не ознайомлений із близькими за значенням словами (синонімами), не володіє поняттям багатозначності [1, 13].
Робота з синонімами і антонімами має важливе значення не тільки для збагачення словникового запасу учнів, а й для формування стилістичних умінь.
У практиці найчастіше спостерігаються два види роботи з синонімами і антонімами:
Вправи на вибір слів із ряду поданих близьких (протилежних) за значенням.
Вправи на добір слів, близьких (протилежних) за значенням до поданого.
Робота над антонімами здійснюється на заняттях, починаючи з першого класу. Проте слова з протилежним значенням постають перед дітьми і раніше. У народних казках протиставляється багатство і бідність, правда і брехня, добро і зло, любов і ненависть. Чимало віршів для дітей також містять у своєму складі антоніми.
Робота над антонімами сприяє всебічному засвоєнню школярами смислового контрасту слів, ознайомлює з їхніми образно-стилістичними функціями. Серед різноманітних видів вправ під час вивчення лексики важливе місце посідають вправи з антонімами, мета яких – збагатити словниковий запас учнів, виробити в них уміння яскраво і образно висловлювати свої думки. Крім того, виконуючи вправи з антонімами, школярі користуються такими логічними операціями, як порівняння, зіставлення, протиставлення, які сприяють розвитку розумових здібностей дітей.
Для того, щоб навчити дітей розрізняти антоніми і правильно користуватись ними у своєму мовленні, пропонуємо спеціальні види вправ, які, залежно від поставленої мети, можуть проводитись на окремих словах, словосполученнях, реченнях, зв'язних текстах.
У роботі з антонімами варто використовувати такі види вправ:
1) добір антонімів до поданих слів;
заміна в тексті виділених слів антонімами;
складання речень з антонімами.
Поняття про слова, протилежні за значенням розкриваються дітям саме в процесі практичного виконання вищезазначених вправ. Хоча спочатку варто використовувати контрасно-предметну наочність.
Найскладнішою для першокласників є робота над засвоєнням та використанням у мові синонімів, бо вони з'ясовують відношення між словами, різними за звучанням, але близькими за значенням. Складність цієї роботи не тільки в обмеженості словника дитини, а й у його бідності та відсутності звички користуватися багатством мови.
Збагачення мовлення школярів синонімами сприяє точнішому розумінню різних відтінків значення слова, привчає дітей вдумуватись у його зміст, семантично правильно будувати словосполучення, використовуючи найбільш влучні слова та уникаючи повторів. Тому виробляти звичку образно висловлювати свої думки потрібно з перших днів навчання шестилітньої дитини в школі, повсякденно працювати над словом: пояснювати значення слів, добирати синонімічні пари, вводити слова в речення, виявляти слова-синоніми в ілюстративному матеріалі й текстах [2, 21].
Для досягнення кінцевої мети – розвитку образного усного мовлення – вчитель має змогу розв'язати такі навчальні завдання:
Розширити й поглибити знання учнів про слова-назви, слова- ознаки, слова-дії;
Викликати інтерес до роботи над словом, почуття гордості за рідну мову;
Поступово вводити дітей у світ краси мови;
Формувати ініціативу й самостійність, оперувати словом у мовній практичній діяльності;
Розвивати дитячу уяву, фантазію;
Виховувати вольові якості: вміння долати труднощі під час опрацювання слів, прагнення удосконалювати образну літературну мову, спостережливість, кмітливість;
Формувати навички дружнього ввічливого спілкування з ровесниками тощо.
Вирішуючи ці питання під час навчання грамоти, класоводи збагачують мову учнів кількісно, тобто поповнюють їх активний словник. При цьому вони розвивають її якісно, оскільки постійна робота над словом вестиме до найточнішого його застосування, виразності думки [2, 21].
Для роботи над синонімами ми використовували такі завдання:
Відшукати в тексті слова-синоніми, пояснити їх значення і з'ясувати відтінки:
З гілок тополь злітає листя,
Кружляє й падає до ніг. Уперше діти урочисто
Переступають цей поріг
( Наталя Забіла).–
Що робить листя? (Злітає, падає, кружляє).
Дібрати близькі за значенням слова: заметіль, ..., ... (завірюха, буря, хурделиця, хуртовина).
Замінити в реченні виділене слово синонімом: Полетів пухнастий сніг (пішов, посипав).
Вибрати і вставити в речення одне із близьких за значенням слів: Заблищав на сонці (білий, пухнастий, сріблястий) сніг.
Отже, збагачення мови синонімами збільшує словниковий запас не тільки кількісно, а й якісно, тобто робить словник дитини точним і виразним. А це вагомо впливає на розвиток мовлення першокласника.
Варто зазначити, що словник молодших школярів відрізняється від дорослого не лише обсягом, а й складом. Хоча в дитячому словнику є слова всіх лексико-граматичних розрядів, у ньому все ж переважають іменники і дієслова, а прикметників мало. Це пояснюється конкретністю мислення дітей (за фактами, явищами та діями), а також тим, що потреба вживання означень не встигає за розвитком дитячої думки. Учні збагачують словниковий запас за схемою: предмет> дія> відношення (в тому числі й означальні). Прикметник, як ніяка інша частина мови, має невичерпні можливості насичувати й уточнювати словник дітей, надавати висловлюванню образності.
Адже мовлення молодших школярів бідне й безбарвне саме через обмежений вжиток прикметникових форм, невміння використовувати їх багатозначність. З огляду на ці особливості дитячого мовлення, уже в період навчання грамоти ми систематично спрямовували роботу на збагачення словника учнів прикметниками, на вироблення вмінь правильно вживати їх у мовленні. Програмою з рідної мови в цей період передбачено практичне ознайомлення першокласників зі словами-ознаками, формування вміння використовувати