ТИПИ ОРФОГРАФІЧНИХ ПОМИЛОК ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ НА УРОКАХ РІДНОЇ МОВИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Проблема досягнення орфографічної грамотності учнів початкової школи посідає важливе місце у теорії та практиці початкового навчання. Аналіз наукової літератури з проблеми формування грамотного письма дозволив нам виділити такі типи орфографічних помилок:

фонетико-графічні: пропуск букв, заміна одних літер іншими, подібними за звучанням і накресленням, перестановка, «дзеркальне» зображення, графічне спотворення слів;

орфографічні: сполучення ьо, йо, апостроф, м’який знак, подвоєння приголосних, спрощення в групах приголосних [1;2;3;4].

Аналіз письмових робіт учнів початкової школи показав, що чимало помилок припадає на пропуск літер. Пропускаються як голосні, так і приголосні ( лсток - листок, зшит - зошит, дері - двері, вчір -вечір, пхнуть - пахнуть, сльні -сильні, нги -ноги, обличчя - обличчя). Пропуск голосних можна пояснити тим, що у період навчання грамоти діти недостатньо міцно засвоїли знання про складотворчу роль голосного у слові. Учні, зосереджуючись на приголосному, пропускають букву на позначення у слові голосного звука. Пропуск букви на позначення приголосного, певною мірою, можна пояснити близькістю розташування звуків у слові в артикуляційному плані.

Говорячи про методичні причини наявності таких орфографічних помилок, вірогідно найістотнішою вважати недостатню увагу з боку вчителя до фонемного аналізу чи неправильний підхід до навчання складоподілу, ролі голосного в ньому. Остання може гальмувати розвиток фонематичного слуху, сприймання і відтворення голосного, що призводить до пропуску літер. Вибіркове обстеження мовлення дітей виявило недостатню їх спроможність диференціювати звуки мовлення як під час сприймання їх на слух, так і під час промовляння. Деякі учні початкової школи не вміють правильно аналізувати слово. Під час аналізу вони пропускають голосні звуки, крім того відбувається пропуск ненаголошених голосних. Такі вимовляння фіксуються на папері .

Зустрічаються помилки на заміну літер. Це Є, Ю, Я, Ї, що позначають м’якість попереднього приголосного (земла-земля, свато-свято, лутий-лютий, трете-третє). Припускання таких помилок відбувається тому, що учні не відчувають зв’язку між м’якістю попереднього приголосного звуком і вимовленим голосним. Утворенню правильного зв’язку між приголосним і голосним найчастіше заважає ізольоване промовляння м’якого приголосного і тому вслід за приголосним вони чують голосний. Можна допустити, що ці помилки виникають через недостатню частотність написання і промовляння слів з такими літерами у період навчання грамоти.

Нечисленні, але наявні і суто графічні помилки, тобто ті, що пов’язані зі схожістю графічних елементів окремих літер: Ш-Щ, Ш-М, Л-М, П-Т, Р-П, Т-Ш, Б-Д, У-Ч, Т-Н, ДЗ-ДЖ ( баганих-багатих, травильно-правильно, дібусь-дідусь, уому-чому, дзерело-джерело).

Якщо учні виділили звук у слові, але не позначили його відповідною літерою, то, ймовірно, причина – прогалина у навчанні письма цих літер: відсутність зіставлення і протиставлення графічної будови літер, по- елементного їх аналізу. Звертає на себе увагу те, що літери, які взаємозамінюються, мають одинаків перший елемент. Учень, починаючи писати літеру, не може далі диференціювати компоненти графічного знака за формою і тому або неправильно передає на письмі кількість елементів літери, або помилково вибирає наступний елемент ( Б-Д, Л-М, ДЗ-ДЖ ).

Під час письма дитина може себе контролювати завдяки зоровим і кінестетичним відчуттям. Вміння оцінити правильність руху руки на основі кінестетичного сприйняття дозволяє їй вносити виправлення до появи помилки. Якщо таке відчуття відсутнє, то можливе змішування літер уже в той момент, коли учень ще тільки починає писати літеру (Ч-У, Ч-Ц, ЧЕ замість ЦЕ).

У роботах учнів зустрічаються й такий тип змішування літер: «Галана - Галина, чуму - чому, маненький - маленький, буфетик - букетик, чистой - чистої, маєорить - маїрить, майорить». Це відбувається через нерозвиненість акустичної, артикуляційної, кінестетичної ознак або їх взаємозв’язків. У перших двох випадках заміна голосного відбулася у зв’язку з впливом на нього попереднього чи наступного голосного. У наступному – заміна Л на Н виникла через їх сонорність , заміна літер у наступних словах – Ї на Й, ЙО на ЄО, Ї – результат несформованості кінестетичного і акустичного сприйняття.

У 3-4-му класах під час переходу на дрібніше й прискореніше письмо, учні, що недостатньо чітко засвоїли накреслення літер і повільно розпізнають різні за звучанням, але схожі за написанням літери, не дописують окремі елементи, наприклад:

сом – сам, н1ч – ніч , краи – край,

і, навпаки, дописують зайві:

сонще – сонце , шшрокий- широкий.

Таке графічне зображення літер веде до перекручення змісту слова, тексту. Вироблений стереотип неправильного відтворення графічного образу літери можна пояснити неуважністю, але більшою мірою – недостатнім засвоєнням особливостей і різноманітності написання рядкових і великих літер, рукописних і друкованих.

Зустрічаються випадки недописування літер у слові, що позначають голосні приголосні звуки (СТУПА – СТУПАЄ, СПІВА – СПІВАЄ, ХОДИ – ХОДИТЬ).

Значну частину складають ті помилки, що стосуються позначень м’якості приголосних у середині та кінці слова. (СИЛНІ – СИЛЬНІ, МАЛЕНКІ – МАЛЕНЬКІ, ДЕН – ДЕНЬ, ВІЗМЕ – ВІЗЬМЕ ). Особливо часто учні помиляються у позначенні сполучень ЬО, ЙО. Серед помилкових написань різноманітні поєднання літер Ь, Й з О. Наприклад, можна виділити

нйого – нього, ному – ньому, согодні – сьогодні, льн- льон, малований – мальований.

Такі помилки можна, певною мірою, пояснити тим, що на уроках рідної мови проводилась недостатня робота зі звукобуквеним аналізом слів, зіставленням складів із твердими