СЛОВНИК ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ:

ПРОБЛЕМИ СТВОРЕННЯ

Загалом підвалини мовленнєвого розвитку дитини формує мовлення матері. Однак з багатьох об’єктивних та суб’єктивних причин у їх мовленні також трапляються помилки. Тому мовним авторитетом для дитини повинна стати і досконала книжка. На жаль, сучасний книжковий ринок пропонує дітям літературу, дорогу за ціною, проте дешеву й низькопробну в мовному аспекті. Так, майже кожне видання рясніє помилками різного типу, найпоширенішими з-поміж яких є неточність слововживання й українсько-російські суржикові покручі, витворені, як і у «дорослому» мовленні українців, на різних мовних рівнях.

Зокрема, на лексичному рівні найчастіше спостерігаємо невмотивоване використання російських імен (Мішутка1, Шура, Маша — замість Михайлик, Сашко, Марійка чи Марічка), росіїзмів2-апелятивів (руль, рибак, мишоловка, діло, надруга, карман - замість кермо, рибалка, пастка, справа, наруга, кишеня), росіїзмів-прикметників (недвижний, учбовий, кощаві — замість нерухомий, навчальний, кістляві), росіїзмів-дієслів (накухарничала, попасти, шарахнутись – замість накухарювала, потрапити, відсахнутись) тощо.

На граматичному рівні найбільш поширеними в літературі для дітей є порушення формотворчих та морфологічних норм української літературної мови, зокрема таких: використання закінчень -ем, -єм, -им у дієсловах першої особи множини теперішнього і майбутнього часів (підем, намалюєм, помітим, наварим – замість підемо, намалюємо, помітимо, наваримо), зміна роду (постеля – замість постіль); відсутність форм кличного відмінка (Хеля, тато, равлик — замість Хелю, тату, равлику); використання російських закінчень у формах множини (рукава — замість рукави); творення демінутивів (Юрочка, Ігорьок, травка — замість Юрко, Ігорко, травичка), прислівників (ранком, весною — замість вранці, навесні) та дієприслівників (задравши — замість задерши) на зразок російських тощо.

Спотворюють тексти і неоковирні поєднання слів за моделями російської мови (синтаксичний рівень), наприклад: по праву (замість справедливо, недаремно тощо), все одно (замість однаково, байдуже), кидаєтся в очі (замість впадає у вічі) і под.

Навіть при побіжному огляді сучасних видань для дітей, по-перше, складається враження, що сучасні автори дбають лише про точність рими, а не про якість слова-образу. Порівн.: Ми сказали «Тиша». В школі впала кришаі

По-друге, зауважуємо недбалість у ставленні до українського слова та чинного правопису людей, з легкої руки яких виходять у світ не лише сучасні твори, а й перевидання. Так, знаходимо мовленнєві огріхи й у письменників — класиків дитячої літератури.

Адже, орієнтуючись на авторитет, маленькі читачі використовуватимуть у своєму мовленні такі покручі: покрасив (замість пофарбував), посеред двора (замість посеред двору), другий (замість інший), раз (замість один) і под.

Найбільше мовленнєвих помилок фіксуємо в літературі для дітей, яка надходить із харківських, дніпропетровських видавництв та київського видавництва «Лелека». Добірніша і яскравіша мова в окремих київських виданнях (зокрема, видавництва «Веселка», «Освіта»), майже всіх тернопільських та чернівецьких.

І найголовніше. Гадаємо, ніхто не заперечуватиме, що для дітей – нового українського покоління! – украй важливо продукувати високоякісну літературу (як оригінальну, так і перекладну), оскільки вони, на відміну від дорослих, не вміють відкидати непотріб і наївно вірять, що «правильно так, як написано» в улюбленій книжці.

То як же правильно? Пропонуємо деякі (оскільки аналіз всіх можна опублікувати окремою книжкою) найбільш яскраві, на наш погляд, іменникові неточності й покручі в літературі для дітей та рекомендації, обгрунтовані поглядами відомих мовознавців, щодо виправлення цих покручів. Сподіваємося, що наші зауваги бодай частково допоможуть авторам і видавцям продукувати якісніші твори для дітей, а отже, рятувати малюків від мовленнєвого та інтелектуального зубожіння. Хотілося б навести приклад виписаних слів з тлумачного словника для дітей молодших класів.

У Тернопільському видавництві “Збруч” у 1995 р. вийшов “Шкільний тлумачний словник української мови” під егідою науково- інформаційного виробничого центру “Мова”. Як зазначають у передмові укладачі, словник розрахований на учнів та вчителів початкових класів. Отже, у ньому мала б бути найбільш уживана лексика, тобто слова, що часто зустрічаються в мовленні, але з різних причин незрозумілі – в першу чергу дітям. Однак у словник проникли і слова, які, м’яко кажучи, не часто використовуються ні в мовленні дітей, ні в мовленні вчителів під час пояснення навчального матеріалу. Наведемо деякі слова зі словника:

Дилер – особа, яка займається купівлею-продажем цінних паперів, дорогоцінних металів.

Автокефалія – незалежна православна церква.

Ваучер – грошовий документ для оплати товарів і послуг, надання кредитів і т.д.

Брокер – посередник по торгових діях.

Брижитися – утворювати дрібні хвилі або складки, зморшки.

Демонологія – релігійне вчення про духів, демонів.

Гутництво – назва старовинної галузі промисловості, в якій виготовляли скло і вироби з нього.

Бруствер – невеликий земляний насип на зовнішній стороні окопу чи траншеї для прикриття бійців.

Банкрот – підприємство або особа, які не можуть сплатити боргів.

Вексель – письмове боргове зобов’язання.

Вичахати – втрачати тепло, охолоджуватися.

Катар – запалення сливої оболонки деяких органів.

Лафет – станок, на якому закріплюється ствол гармати.

Локатор – прилад спостереження за об’єктами за допомогою відбитих від них звукових чи радіохвиль.

Наш реєстр далеко не вичерпний, проте й він свідчить, наскільки складною є мовленнєва ситуація у книжечках, призначених для дітей та деяких словниках.

Поняття «словникова робота» в методичній літературі трактується широко і не обмежується лише роботою зі словниками. Це копітка робота зі словом і над словом, починаючи від його сприймання на слух, відтворення, через з'ясування основних властивих йому значень, граматичних ознак, взаємозв'язків з іншими елементами мовної системи, особливостей