Значення і завдання словникової роботи визначаються основною метою курсу, що «полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції.»№

Ось чому збагачення словника учнів потребує особливої уваги і виокремлюється методикою української мови як предмет спеціального напрямку роботи з розвитку мовлення учнів, піднесення рівня їхньої мовленнєвої культури. Систематична словникова робота, самий склад словника сприяє також формуванню гуманістичного, оптимістичного світосприймання, розширенню кругозору, збагаченню духовного світу учнів.

Аналіз програм, підручників, методичної літератури, наукових досліджень засвідчує важливість проблеми словникової роботи, збагачення мовлення учнів та необхідність систематичної цілеспрямованої роботи над нею.

Спостереження на уроках засвідчили, що більшість учнів спонтанно засвоює певний запас слів рідної мови. Однак шар комунікативно найбільш значущої лексики поповнюється недостатньо і безсистемно, про що свідчать бідність, одноманітність та безадресність мовлення значної частини учнів. Дехто з них не розуміє значення таких загальновживаних слів, як кишеня, серветка, обгортка, білизна, шибка, блискавка, гаяти, прикрий, видужувати, щастити, погрожувати, зазвичай, навпростець та ін. З огляду на розповсюдженість подібних слів багатьом учителям навіть не спадає на думку, що вони можуть стати перешкодою для сприймання тексту, і є потреба марнувати час на з'ясування їх значень. Разом із тим саме на значенні таких слів часто формується зміст тексту.

Бідніше представлена абстрактна і лексика зі сфери культури, політики, спорту (учні відчувають труднощі щодо смислу цих слів).

Ефективним посібником для словникової роботи на уроках української мови могли б стати словники різних видів. З огляду на гострий дефіцит словників, адресованих учням загальноосвітніх навчальних закладів, особливо гостро постає проблема шкільної лексикографії. Складається враження, що ця підгалузь мовознавчої науки взагалі не розвивається, і методистам доводиться самотужки розв'язувати проблему, що виходить за межі їхньої компетенції.

З нашого погляду, необхідним є створення нового словника, призначеного суто для молодших школярів. Він міг би мати універсальний характер: становити собою поєднання тлумачного, орфографічного, іноді етимологічного, синонімічного чи фразеологічного словників.

Ми спробували розпочати роботу над створенням такого словника. Пропонуємо зразки словникових статей до декількох слів:

Мугикати, мугикаю, мугикаєш, мугичу, мугичеш, недок. 1. перех. і без додатка. Стиха, невиразно наспівувати. 2. неперех. Вимовляти “гм”, “мг” і т. ін. Мугикати під ніс.

Шашіль, -шеля, ч. і розм. – шелі, ж. Коричневий жук завдовжки 2-3 мм, личинки якого, розвиваючись переважно у мертвій деревині (меблях, будівлях тощо) чи щось, мучить когось, викликає сумніви і т. ін.

Починок №, -нка,ч. Пряжа, намотана на веретено, або кількість цієї пряжі, знятої з веретена.

ПочинокІ, -нку, ч., діал. Початок (див. «початок»№).

Пропоновані слова добиратимуться відповідно до розроблених нами критеріїв. Серед них найосновніші такі:

1. До словника повинні увійти слова, з якими часто стикаються діти початкової школи і які можуть бути для них незрозумілими з декількох причин:

а) означають абстрактні поняття;

б) у мовленні вживають у значенні, що не відповідає літературній нормі;

в) діти не мають можливості пізнати безпосередньо позначувані словами об’єкти.

2. До реєстру словника увійдуть застарілі слова, які є творах, вміщених у навчальних книгах для початкової школи.

3. До словника будуть вміщені інші маловикористовувані слова з навчальних книг для початкової школи .

Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що питання формування словника для учнів початкової школи потребує розв'язання нагальних проблем державної мовної політики в усіх сферах суспільного життя, координації зусиль провідних фахівців різних галузей і зокрема письменників, мовознавців і методистів, розробки і впровадження нових сучасних технологій навчання, які забезпечуватимуть ефективний мовний і мовленнєвий розвиток учнів.

Насамкінець хочемо запросити до співпраці усіх, хто хоче стати укладачем такого словника і таким чином спричиниться до розвитку сучасної початкової школи України.

Примітки

№У статті подаємо невеликий реєстр цих та інших покручів із рекомендаціями щодо їхного виправлення.

ІТермін М. Лесюка [217. 5].

іАналіз цього у багатьох аспектах неграмотного рядка див. у «Словничку – порадничку».

Література

Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо / Уклад. Б. Я Тимошенко. – К.: Либідь, 1991.

Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови.– К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003.

Караванський С. Секрети української мови. – К.: УКСП «Кобза», 1994.

Лесюк М. Словник русизмів //Дивослово. – 1994. – № 5-6. – С. 15-24.

Лесюк М. Доля моєї мови. Науково-популярне видання. – Івано-Франківськ: Нова зоря, 2004.

Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей. Словник-довідник. – К.: Наук. думка, 1986.

Український правопис / АН України; Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Ін-т української мови. – 4 - те вид., випр. й доп. – К.: Наук. думка, 1993.

Українсько-російський словник : У 2 т. – К.: Наук. думка, 1968.

Н. М. Бобух, М. Й. Алексіюк, Н. А. Вакуленко та ін. Шкільний тлумачний словник української мови . – Тернопіль : «Збруч»,1995.