формування мовної особистості В. О. Сухомлинський, будучи глибоко переконаним, що поетична творчість доступна кожній дитині, оскільки «це нормальна дитяча гра духовних сил, звичайний творчий вогник, без якого не можна уявити повноцінного дитинства» [1, 212-213]. При цьому педагог звертав увагу молодих колег на те, що учити поетичної творчості треба не для того, щоб виростити юних поетів, а щоб облагородити кожне юне серце.
На усіх вище зазначених етапах формування мовної особистості діти засвоювали правила використання слова для розкриття своїх душевних переживань, натомість В. О. Сухомлинський закликав своїх послідовників бути дуже обережними й обачними, спонукаючи дітей висловлювати свої думки. Тут вже висувалося правило заборони на використання слів, змісту яких через брак життєвого досвіду дитина ще не може зрозуміти. Особливо це стосується високих святих слів про любов до Батьківщини. «Треба вчити любити, а не вчити говорити про любов. Учити почувати і берегти свої почуття, а не вчити підшукувати слова для того, щоб сказати про неіснуючі почуття», – наставляв молодих колег Учитель [6, 568] .
Відтак, за О. В. Сухомлинським, основою розвитку мовної особистості є живе слово і творчість дитини, що формується через творення власних думок. При цьому таке навчання потрібно започатковувати з шестирічного віку, оскільки, за даними фізіологів, після 10 років, якщо немає спеціального навантаження на мовленнєву функцію, вона поступово згасає. Сформувати тоді живе, яскраве, творче мовлення дитини набагато важче.
Таким чином, визначаючи особливості методики навчання рідної мови, запровадженої В. О. Сухомлинським у Павлиській середній школі, ми виокремили основні умови формування мовної особистості молодшого школяра, що може стати надбанням курсу методики навчання рідної мови у педагогічних ВНЗ. При цьому глибоко переконані, що зазначені підходи актуальні для сучасного процесу навчання української мови. Майбутніх учителів молодших школярів необхідно вчити відточувати слово, дивитися й бачити, спостерігати і знаходити взаємозалежності, закономірності, фантазувати і створювати словесні шедеври, оскільки без цих умінь неможливо прищепити дітям любов до рідної мови.
Перспективним для даного напряму дослідження є розробка навчально-методичного забезпечення для впровадження авторської методики навчання рідної мови В. О. Сухомлинського в шкільні заклади освіти, оскільки широка обізнаність вчителів з основними концептуальними положеннями цієї методики ще не забезпечує її творче використання на практиці.
Література
Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5 т. – Т. . – К.: Рад. школа, 1977. – С. 9-283.
Сухомлинський В. О. Народження громадянина // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5 т. – Т. . – К.: Рад. школа, 1977. – С. 283-502.
Сухомлинський В. О. Слово про слово // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5 т. – Т. . – К.: Рад. школа, 1977. – С. 160-167.
Сухомлинський В. О. На трьох китах // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5 т. – Т. . – К.: Рад. школа, 1977. – С. 339-343.
Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5 т. – Т. . – К.: Рад. школа, 1977. – С. 419-657.
Сухомлинський В. О. Біля чистого джерела // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: У 5 т. – Т. . – К.: Рад. школа, 1977. – С. 562-569.