С11. За іменники на -альник і проти іменників на -івник, -ик.

С12. За прикметники на -увальний, -дчий, -ачий і проти прикметників на -івний.

Ще один пункт з “Резолюції Комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в справі граматичній” [4]:

С13. За “творення прикметникових форм типу дієприкметників активних” (існ?`ючий, пан?`ючий, меншовику`?чий).

У цьому ж документі [4. Резолюції] йдеться ще про інші стилістичні риси української мови, ніж це подають “націоналістичні рецепти” на підставі “шкідницької теорії й практики”, тобто йшла боротьба (у переліку “М” позначає вимоги до Мови):

М1. За орудний відмінок “дієвої особи при формах на -но, -то при пасивних присудках і атрибутах” (це зроблено мною; затверджено з’їздом).

М2. За конструкцію з родовим присвійним (лист вчителя) і проти конструкції з присвійним прикметником (вчителевий лист).

М3. За конструкцію з орудним присудковим (він є (був) ковалем) і “проти заступання її іншими конструкціями, особливо з “за”...”.

М4. За конструкцію “з віддієслівним іменником на -ння, -ття, в позиції родового відмінка, залежного від другого іменника” (спосіб збирання матеріалів) і проти “інфінітива замість нормального іменника” (спосіб збирати матеріали).

М5. За ступенювання прикметників за типом більш глибокий, найбільш глибокий і проти ступенювання лише за типом глибший, найглибший.

М6. За керування при ступеневих прикметниках родовим відмінком (стіна вища п’яти метрів) і проти конструкцій з “за” (стіна вища за п’ять метрів).

М7. За пасивні конструкції типу книжка друкується і проти їх безоглядного усування (книжку друкують).

М8. За природні конструкції з “по” (розподіл по групах) і проти конструкцій з орудним відмінком (розподіл групами).

М9. За вживання конструкцій типу: чим... тим; чим... то; (о)скільки... (о)стільки і проти їх безоглядного усування.

М10. Проти вживання сполучника “та” в невластивих йому функціях (туди та сюди; входити та виходити).

Розглянувши подані вище вимоги до словоформ (С1–С13) і мовного стилю (М1–М10) ще раз переконуємося, що кожна з цих вимог містить характерну рису російської мови і як наслідок наближає українську мову до російської. А виконання всіх вимог разом – це черговий за багатолітню історію етап знищування української мови, цього разу – уневажненням її характерних рис.

Унаслідок аналізування математичного, фізичного та виробничого бюлетенів [5. МБ, 6. ФБ, 7. ВБ] та порівняння з великими академічними словниками отримано такі дані стосовно затосування схвалених цими бюлетенями „правильних” словоформ на зразок російських (у переліку „А” означає Аналіз, висліди Аналізування):

А1. Прикметники в дієприкметникових формах на -аючий, -иючий, -іючий, -уючий, _яючий.

Усього в бюлетенних виправленнях до відповідних трьох термінологічних словників містяться 104 такі форми, з яких на сьогодні залишилося лише 22 (за даними електронних „Словників України” 2001 року [8. СУ]). Зокрема, у ФБ було 59 таких форм, а залишилося 18 у 2001 р. [8. СУ] (у 1955 р. залишалося 22 [9. РУС], у 1970-1979 р.р. – 21 [10. СУМ], у 1994 – 16 [11. ОСУМ]). Термінів з такими формами у ФБ було 118.

За даними з Інверсійного СУМ [12. ІСУМ] у СУМ зафіксовано загалом 351 таких дієприкметникових форм без типового для українських прикметників на -?`чий, -?`чий, _?`чий, -?`чий наголосу на передостанньому складі, тобто створених цілком на зразок російських активних дієприкметників. Серед них 197 слів на –аючий, -яючий (покрив?`ючий, дотлів?`ючий, підкор?`ючий, одур?`ючий), 3 слова на -?`ючий (в?`ючий, м?`ючий, н?`ючий), 43 слова на -?`ючий (нержав?`ючий, самодовл?`ючий), 217 слів на -уючий (ст?`скуючий, продук?`ючий, обезб?`люючий, осл?`плюючий).

Доречно ще раз підкреслити, що йдеться лише про прикметники в формі російських дієприкметників. Отож, запозичених з російської мови активних дієприкметників теперішнього часу на -чий типу покрив?`ючий, продук?`ючий нема. Також нема й своїх дієприкметників на -чий типу мог?`чий, рев?`чий, квіт?`чий, леж?`чий, сид?`чий, бо вони давно втратили дієслівні властивості й стали прикметниками. Важко збагнути, чому ж ми пишемо в підручниках і правописах, що активні дієприкметники існують? Щоправда, всюди й завжди зазначали й зазначаємо, що їх вживають зрідка [13–16]. Лише Правопис 1993 [17] цілком зняв ці обмеження, очевидно, щоб полегшити подальший процес зросійщення. Чого чекали, те й маємо – виходять “нові” й “сучасні” словники з безліччю нових «дієприкметників» й інших покручів. Наприклад, “Орфографічний словник наукових і технічних термінів» [18] 1999 року (з надназвою “Україна: Новий суспільний проект”) із серії “Сучасні словники України” презентує понад 200 нових утворів на зразок: акумул?`ючий, альтерн?`ючий, анігіл?`ючий, асинхроніз?`ючий, блок?`ючий, вивч?`ючий, видал?`ючий, вираж?`ючий, висл?`влюючий, відобр?`жуючий, вологопроник?`ючий тощо.

Сам факт запозичення з російської мови прикметників, на які вона найбідніша, у найбагатшу на типи прикметників українську мову – це чисте безглуздя. Але, якщо це лише етап до дійсного перетворення їх у дієприкметники, то після цього всі українські прикметники стануть зайві й українська мова зникне.

А2. Віддієслівні іменники на -щик, -чик, що позначають виконавця дії.

Такі словоформи виявлено лише у виробничому бюлетені [7. ВБ] (потерпіла на ці суфікси передусім виробничо-технічна термінологія!) – із початкових 33-х слів на -щик залишилось 6, а російських слів на -щик, -счик, з яких могли б зробити українські кальки, було 192. Із 21 слів на -чик залишилось 6, а всього російських слів на -чик у бюлетені – 78.

СУМ містить загалом 40 слів на -чик: нал?`дчик, об’їждчик, леб?`дчик, зав?`дчик, сахарозав?`дчик, нав?`дчик, підв?`дчик, обх?`дчик, підв?`жчик, загр?`жчик, зат?`жчик, д?`тчик, обк?`тчик, грозовідм?`тчик, розм?`тчик, нач?`тчик, ль?`тчик, наль?`тчик, вертоль?`тчик тощо. Зафіксовано також 47 слів на -щик як виконавців дії: спл?`вщик, пост?`вщик, загот?`вщик, пост?`вщик, с?`щик, бак?`нщик, дом?`нщик, полот?`нщик, оц?`нщик, г?`нщик, підн?`щик, перен?`щик, розн?`щик, дон?`щик, виб?`рщик, тр?`льщик, холод?`льщик, п?`льщик, зд?`льщик,