насамперед у трьох сферах: навчальному процесі на всіх його рівнях (школа - вищий навчальний заклад - підвищення кваліфікації чи перекваліфікація), популяризації досягнень науки і техніки, а також у суто наукових текстах, щоб витлумачити значення терміна чи, уникаючи повторів, урізноманітити виклад. Хоч семантичний обсяг багатьох назв спеціальних понять, виражених інтернаціоналізмами, та їх національних відповідників часто не збігається (пор.: абсорбція - вбирання всім тілом, а не просто вбирання), однак у тих контекстах, де немає потреби точно вказувати на предмет, процес чи явище і де термін може детермінологізуватись, перекладені найменування стають у великій пригоді.
Досить часто сперечаються про способи засвоєння прикметників-інтернаціоналізмів [6, с. 224-227]. У ряді похідників позичені суфікси семантично порожні, тому без них можна обійтися і додавати український суфікс -н- не до прикметникового суфікса, а до кореня: функція - функційний, але функціонал - функціональний; диференціювати - диференційний, але диференціал - диференціальний, гармонійий і гармонічний( з різними значеннями). Неоднакова сполучуваність різносуфіксальних пар служить засобом чіткішого значеннєвого розрізнювання названих паронімів. Наприклад, гармонійний означає "злагоджений, милозвучний, стрункий" (гармонійний спів, гармонійні відносини), а гармонічний - "той, що стосується гармоніки" (гармонічний ряд).
Відновлено деякі прикметники, утворені від термінів-інтернаціоналізмів з допомогою українського суфікса -ов-: процесовий, тритомовий. Однак такий засуджений в 30-ті роки національний замінник іншомовних суфіксів реабілітовано не до кінця: давно відомі утвори від інтернаціоналізмів атомовий, спортовий, призмовий та інші прикметники такого типу і сьогодні старанно замінюють ближчими до російської атомний, спортивний, призматичний тощо.
Іноді можна усунути цілий корінь, як, наприклад у поширюваному замість термінологічний прикметнику термінний (термінна лексика, термінний словник); обидва слова - пароніми (перший указує на відношення до терміна, а другий - до термінології). Однак такий терміновжиток сприймають не всі термінокористувачі.
Ще один цікавий приклад усування міжнародного суфікса - це додавання українського дієслівного суфікса -ува- безпосередньо до кореня, усуваючи міжнародний терміноелемент - суфікс -из-/--із-: каналувати (а не каналізувати), стандартувати ( а не стандартизувати) або інший суфікс кондиціювати ( а не кондиціонувати).
Зроблено тільки деякі кроки на шляху до повернення зовнішній форми інтернаціоналізмів питомих українських рис. Але майже непорушним залишається основне русифікаційне правило: в українській мові загалом, і в термінології зокрема, не повинно бути інтернаціоналізмів, яких немає в мові російській.
Література
1.Англо-український словник. Склав М.Балла. Т. І . А-М. К.: Освіта, 1996.
2.Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови. Термінологія процесових понять.К.: Вирій, 1997.
3.Д'яков А., Кияк Т., Куделько З. Основи термінотворення. Семантичні та соціолінґвістичні аспекти. К., Видавничий дім "КМ Academia" , 2000.
4.Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. К.:Видавничий центр "Академія", 1998.
5.Кочан І. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами у сучасній українській мові. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004.
6.Кочерга О. Проблема прикметника в науковій термінології // Проблеми української термінології. Вісник національного університету "Львівська політехніка". № 453. Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2002.
7.Кубайчук В. Хронологія мовних подій в Україні (Зовнішня історія української мови). К., "К.І.С", 2004.
8.Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія. Львів: Кальварія, 1999.
9.Панько Т., Кочан І., Мацюк Г. Українське термінознавство. Львів: Світ, 1994.
10.Проблеми української термінології // Вісник національного університету "Львівська політехніка". № 490. Львів: Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2003.
11.Процик І. Українська фізична термінологія на зламі ХІХ-ХХ століть. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2004 .
12.Радчук В. Плекаємо укрлиш... Для кого? // Урок української. 2003. № 8-9.
13.Рожанківський Р. Зведення правил унормування української фахової мови // Проблеми української термінології. Вісник національного університету "Львівська політехніка". № 453. Львів, Вид-во Національного університету "Львівська політехніка", 2002. С.203-209.
14.Словник української мови. В 11-ти т. Т.11. К.: Наукова думка, 1980.
15.Словник фізичної термінології (Проект). Зредагував В.Фаворський. Харків, 1932.
16.Українська мова. Енциклопедія. К.: Українська енциклопедія, 2000.
17. Українська мова у ХХ столітті: історія лінгвоциду. За ред. Л.Масенко. К., Видавничий дім "Києво- Могилянська академія", 2005.
18.Український правопис і наукова термінологія. Львів, 1997.
19.Українська термінологія і сучасність. (Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції). К., 1997.
20.Хроніка НДІМ (Науково-дослідчого інституту мовознавства) 1933 - 1934 рр. // Кубайчук В. Хронологія мовних подій в Україні (Зовнішня історія української мови). К.: "К.І.С", 2004.
21.Ярема С. На теми української наукової мови. Львів, 2002.
