МОДАЛЬНІСТЬ: ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ.

ВСТАВЛЕНІ КОМПОНЕНТИ ЯК ЗАСІБ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

План

1. Категорія модальності як загальномовне явище: аспекти її дослідження……….……………………………………………………... 122

2. Функціональні типи модальності: їх диференціація та реалізація в комунікативно-прагматичній організації висловлень………….………132

3. Вставлені компоненти як засоби реалізації об’єктивної та об’єктивно-суб’єктивної модальності………………………………………………...148

4. Експлікативна та імплікативна координація вставлених конструкцій з текстом……………………………………………………………………..

3.1. Категорія модальності як загальномовне явище: аспекти її дослідження

Перш, ніж дати модальну характеристику вставленим компонентам, розглянемо питання модальності, яке належать до суперечливих проблем лінгвістики, і яке досі не має однозначного трактування, оскільки на різних етапах розвитку лінгвістичної думки категоріальний статус модальності визначався по-різному, тому й залишається одним з актуальних питань синтаксису.

Найбільший внесок у дослідження теорії модальності зробили В.В. Виноградов, В.Г. Адмоні, Ш. Баллі, Н.Ю. Шведова, Г.О. Золотова,

Г.В. Колшанський, О.М. Вольф, Є.І. Шендельс та ін. Найновішими досягненнями у вивченні цієї категорії можна вважати дослідження Н.Д. Арутюнової, Г.П. Нємця, І.Р. Вихованця, Б.В. Хричикова,

В.Д. Шинкарука, Т.В. Телецької, В.А. Чолкан, С.Т. Шабат та ін. У відповідних лінгвістичних працях обговорено проблеми категорії модальності, засоби її вираження, способи її презентації і постійної реалізації в мовленні. Але не всі аспекти, пов'язані з модальністю, досліджені вичерпно.

Відомо, що модальність є однією із основних лінгвістичних категорій, яка формує значення висловлення. Залежно від контексту, інтонації вона може виступати в різних модифікованих значеннях та їх відтінках. Відповідно й засоби вираження цієї категорії також різноманітні. Саме тому є важливим у сучасній українській мові (й у лінгвістиці загалом) встановлення змісту, об’єму і засобів вираження зазначеної категорії, оскільки її з’ясування дасть змогу по-новому трактувати будову речення — основної одиниці синтаксису, головної одиниці спілкування.

Серед мовознавців немає єдиної точки зору стосовно категорії модальності. Існує багато поглядів на те, до якого рівня мови віднести модальність, як визначити зміст цієї категорії. Різними авторами модальність визначається по-різному: як логічна, як граматична, як лексична, як синтаксична, як семантична або як функціональна категорія. Виділення в категорії модальності її різних видів проводиться дослідниками інтуїтивно, не на єдиній основі, в результаті чого вона сприймається як чисто механічна сума різнорідних значень. Одні вчені розглядають цю категорію тільки як граматичну, тому що, на їхню думку, різні модальні значення виражаються різними граматичними моделями речень; якщо ж модальні відношення не знаходять відбиття в особливостях структурної побудови речення, то ці значення не можуть розглядатися як лінгвістичні [30, с. 294]. Прихильники іншої точки зору відносять модальність до лексико-граматичного рівня мови, включаючи в її сферу слова, які своїми лексичними значеннями виражають широку гаму відношення до дійсності: можливість, бажання, готовність виконати яку-небудь дію й т.д.; характеризують ту або іншу міру достовірності, сенсу речення, тобто ступінь відповідності цього сенсу реальній дійсності і (або) той чи інший ступінь проблематичності (= обґрунтованості) вираженого реченням знання про зовнішній або внутрішній світ людини [55, с. 56]. Дехто називає модальність «синтаксичною категорією» [60, с. 1], яка є «виявом суб'єктивно-об'єктивних відношень відображеного в реченні явища до дійсності» [185, с. 584]. Представники наступної точки зору вважають, що модальний зміст висловлення реалізується в усьому його складі й не впливає на його структуру. На їхню думку, модальність мовлення є загальною семантичною категорією (В. В. Виноградов) [35, с. 57], Г. В. Колшанський [97, с. 97], І. Б. Хлєбнікова [207, с. 9]), оскільки модальний зміст може бути виражений різними мовними засобами. До них відносяться граматичні (морфологічні) _ спосіб, лексичні (модальні слова), лексико-граматичні (модальні дієслова) та інтонаційні засоби. Це робить «визначення мовної модальності з урахуванням формальних засобів вираження дуже складним». [71, с. 17]. І.Р. Вихованець відносив модальність до «реченнєвих категорій суб'єктивного семантико-синтаксичного спрямування» [40, с. 62]. Також модальність розглядалася і як об'єктивно-відносна категорія, оскільки відношення мовця до дійсності уявлялася «типізованим, об'єктивованим засобом самої мови» [178, с. 241-242]. Найбільш всебічно статус категорії мовної модальності можна встановити, якщо за основу брати підхід, запропонований у працях І. І. Мєщанінова [126, с. 67], а згодом поглиблений у роботах В.В. Виноградова. Відповідно до цього підходу модальність трактується як «понятійна категорія», що передає поняття, які «не описуються за допомогою мови, а виявляються в ній самій, у її лексиці, у граматичному ладі й просодії» [126, с. 14].

У працях Ш. Баллі й В.В. Виноградова розглядається насамперед модальність як функціонально-семантична категорія [227, с. 11]. Деякі з дослідників (зокрема Г.П. Нємєц) [131, с. 4] вважають, що лінгвістична модальність повинна розглядатися як модальність функціональна, тобто така, що бере участь у процесі вираження відношень.

В останні роки з’явилося чимало прибічників теорії функціонального поля (В.М. Ярцева, Т.М. Корольова, Б.В. Хричиков, Т.В. Телецька, В.Д. Шинкарук та ін.), до складу якого входять мікрополя дійсності і недійсності, що охоплюють засоби різних мовних рівнів для вираження цих значень. Погляди Б.В. Хричикова та Т.В. Телецької стосовно модальності як категорії функціонально-семантичного рівня дещо відрізняються. На відміну від Т.В. Телецької, яка вважає, що в «основі категорії модальності перебуває інтелектуально-розумова оцінка» [190, с. 5], яка виключає будь-які прояви емоційної оцінки, Б.В. Хричиков стверджує, що «порушується як інтелектуальна сфера, так й емоційно-вольова». [208, с. 4].

«Функціонально-семантичний аналіз модальності спрямований на вивчення механізму функціонування в мовній системі різних модальних явищ, зіставлення потенційного й цільового аспектів модальної функції мови, розгляд тих аспектів явища модальності, які дозволяють їй виконувати свою основну функцію - служити одним з компонентів комунікативної системи» [101, с. 14].

Модальність виникає тільки в комунікації, але, на відміну від комунікативних категорій «теми» і «реми», модальні відношення семантично значеннєві і можуть бути описані у ряді простіших модальних смислів, серед яких можемо виділити і вставлені