причину: А за крайніми столами, де розташувалися чоловіки (коло жінки як сядеш, то хіба вип’єш по-людськи!), забубоніли… (Тютюнник Г.); Хоч я по їй і одинокий (Бо, бачте, пари не найшов) Аж до погибелі дійшов) (Шевченко Т.); Жіночка в чорному (жалоба, очевидно, по комусь) нічого не сказала, підвелась і вийшла в коридор (Винниченко В.); Людям, рокованим на смерть, видали рушниці (вволили їхнє останнє бажання) (Стус В.); Одначе згадка про те, що оддає дочку не за когось там, а за головного інженера (повторивши кілька раз свою побрехеньку, Степан і сам повірив у неї), заспокоїла його, то вмовк, утер горілчані сльози й заснув, як був, - у чоботях, празниковому галіфе та шовковій сорочці. (Тютюнник Г.);

мету: …Коп’ях сіна підсмикав, підбив ногами (хай слід затреться), уважно оглянув свою «японочку» - засунув її за пасок штанів, картуз – за очі, а стежкою чорногуза – в жита (Косинка Г.); Любий мій читачу, це ж Карків щоденник (для того: розкрити природу типа), і тільки зрідка проривався я (Хвильовий М.);

умову: В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде – сиди, говори, дійде до почастунку – й його не минуть, але як треба щось допомогти, то батько без церемонії обертається до нього: «Ти-ти-ти, хло!» (коли се хтось молодший) або «Куме-куме! Ану-ко, за молот!» (Франко І.); От тілько руки погріть коло його (як є доволі вугілля!), а щоб як слід хату нагріти, то й не думай (Пчілка О.); Такої свободи, милий, Не побажаю жодній із тих, що тебе любили. Можна листів не писати, і Господа не просити Простити тебе за любов, тобою убиту, можна вступить до кляштору (якщо, звичайно, не пекнуть) – Можна навіть зустрітися з тобою (Забужко О.);

спосіб дії: Ті, з ким я маю гризтися (словами, а не зубами), нічого не втратять від того (Самійленко В.); Кажуть, як покласти його [брильянтовий перстень] під подушку любого (так, щоб він не знав), то крізь сон скаже, чи любить тебе, чи ні (Лепкий Б.);

міру і ступінь: Дикторам телебачення уподібняться всі працівники радіо, преси, службові чини міліції, навіть усі ті, кому звелять виконати найпримітивнішу акцію: наклеїти на дошку оголошень повідомлення про розшук і негайне затримання (аж до застосування крайніх заходів) особливо небезпечного злочинця Чуйка В.В. (Загребельний П.А.); Усі хлопчаки побоювались Підлатайла, бо міг ударити ні про що, ні за що – тільки за те, що ти в цю мить просто підвернувся йому під руку. Якось Ількові теж перепало від нього – дали хлопці велосипеда, щоб проїхався (може, вдруге чи втретє в житті), а назустріч трапився Яків Підлатайло, не захотів зминути, хоч бачив, як в Ілька колеса ходором ходять, а як хлопець під’їхав до нього ближче, то так пхнув його разом із велосипедом у кропиву, що все тіло було мов попечене… (Гуцало Є.).

Тут основним є характеристика обставин, які супроводжують те, про що йдеться в основному реченні.

Такі вставлені конструкції виражають мимохідь висловлену підставу, обґрунтування чи причину дії (стану, явища та ін.), умову, час, мету тощо про яку йдеться в основному реченні; їх ще можна назвати мотивуючими.

Експлікативна модальна координація властива й тим вставленим компонентам, в яких переплітається мова автора і мова персонажа. В основному це зауваження автора, що стосуються поведінки персонажів, їх манери висловлюватися, переживань, здивування, думок, жестів та ін. Наприклад: Ковтяга витрусив кота на долівку («ану до мишей, гаспиде ледачий!») і мимохіть відчув краплину радості, що тепла шапка відразу ж зігріла голову (Гуцало Є.); А вона думала, що він робив все те з іншої причини. Що (тут усміхнулася жартівливо) займається женським полом, їх критичним положенням і сучасними, т.зв. палючими питаннями… (Кобилянська О.); “- Застійні часи, - Слуква прикривав своєю великою долонею очі, які й так нічого не бачили, та все ж не могли якоюсь мірою видати його (принаймні він так уважав), - застійними їх прозвав Горбачов…” (Загребельний П.); А з тої бурі полум’я, над яким кружляє, каркаючи, ворон («І як він собі крил не обсмалить?» - думає Титович), з того пекла вогняного виразно долітає до його вуха Маріорин лемент: «Ох, коли б мені вмерти від тої зарази…» (Коцюбинський М.).

Вставлення багатоярусні, і ця багатоярусність сприяє реалізації авторської інтенції експліцитно продемонструвати невідповідність інформації поза вставленим компонентом і у вставленому компоненті, пов’язаної із комунікативними, прагматичними установками учасників спілкування в певних умовах, коли в процесі коментування автором базового повідомлення спостерігається об’єднання в один логічний ряд основного і додаткового повідомлення.

Під час використання імплікативної модальної координації семантично та граматично не виявляється безпосередньо зв'язок вставленої конструкції із основним висловленням. Так, інформація не входить безпосередньо у значення компонентів тексту, сприяє домислюванню безпосередньо не вираженого змісту. Як зазначає Є. Шендельс: «…Хоча імпліцитні значення не мають спеціальних формальних маркерів, вони отримують те чи інше матеріальне втілення в мові у вигляді особливих синтаксичних структур, правил сполучуваності та інше, інакше вони б не сприймалися» [232, с. 111]. Вираження такого значення ми можемо простежити на прикладі тих вставлених структур, які представлені в нерозгорнутій, імпліцитній формі щодо основного висловлення і, до речі, зустрічаються досить часто. Їх нерозгорнутість пояснюється тим, що базова інформація міститься в головному реченні, а у факультативній частині подано те, що випливає із основного, пояснює, домислюється,