норм – один із показників досконалості кожної літературної мови.
Типи норм:
Орфоепічні (правильна вимова): казка.
Акцентуаційні (правильне наголошування).
Графічні (передача звуків на письмі): чотирма, а не чотирьма.
Орфографічні (правопис слів): феєрверк, а не фейерверк.
Лексичні (правильне слововживання): надійшло, а не прийшло [повідомлення].
Морфологічні (правильне уживання морфем): найперший, а не самий перший.
Синтаксичні (правильне вживання синтаксичних одиниць): кабінет завідувача кафедри, а не завідуючого.
Пунктуаційні (розділові знаки).
Характерною для літературної мови є варіантність норм. Варіантність – це здатність мовних одиниць різними формами передавати той самий зміст. Наприклад, на морфологічному рівні: буду писати і писатиму.