Тема: Ораторське мистецтво.

Особливості публічного виступу.

Мова та поведінка оратора.

Найвищим виявом мовної майстерності людини є вміння виступати перед публікою, словом впливати на неї і переконувати її. Цим видом мовної діяльності повинна оволодіти кожна освічена людина, і особливо коли професійна діяльність вимагає такої майстерності. Звичайно, важео, а інколи й неможливо навчати ораторському мистецтву особу, яка вже обіймає високу посаду. Краще цьому вчитися заздалегідь. Така майстерність не є вродженим даром, але “кожен, хто вміє говорити, може стати оратором. Оволодіння ораторським мистецтвом – важкий шлях до всебічного розкриття особистості”. Навчатися ораторському мистецтву, красномовству, можна тільки перед масовим слухачем, перед аудиторією.

Звичайно, від мети, теми, призначення та інших чинників публічного мовлення виділяють такі його види: академічне красномовство, судове, соціально-побутове, сценічне, конфесійне тощо; кожен із названих видів має свої жанри. Наприклад, до академічного красномовства відноситься лекція, семінар, виступ на науковій конференції, уроки; до судового красномовства – оборонна промова (адвокатська), звинувачувальна (прокурорська), самооборонна тощо.

Але всі вони реалізуються у формі виступу. Сучасні виступи повинні відповідати таким вимогам: доступність викладу, високий рівень науковості і достовірності, логічна культура оратора, яскравість та емоційність його виступу. Або, як сказано в давніх риториках, промовець повинен турбуватися про те, що сказати, де сказати, як сказати.

Що ж таке виступ? Які його внутрішні важелі? На що необхідно звертати увагу під час підготовки до виступу? Як його здійснити?

На жаль, досить поширеною є думка про те, що виступ – це мова (повідомлення) однієї особи перед багатьма. Часто так помилково розуміють виступи і самі оратори, що потім виливається у небажані наслідки. Однак виступ – це контакт оратора й аудиторії, або, як влучно зазначає Алла Коваль, це “діалог” оратора й аудиторії, до того ж діалог специфічний: у ньому пропущені репліки однієї зі сторін (слухачів), точніше вони мовчазні. Крім того, виступ належить до складних і багатофункціональних явищ, оскільки тільки оратор повинен виконувати найрізноманітніші функції.

Промовець думає: його виступ – це практично мислення вголос; оратор змушує думати й аудиторію, стежити за ходом думки, що призводить до появи запитань, на які потрібно відповідати.

Ораторська думка втілюється в говорінні – передачі інформації, знань. Форми говоріння різні – читання тексту, усна оповідь, іх поєднання. Обов’язково під час виступу необхідно враховувати й говоріння слухачів: їх репліки, запитання тощо.

Через слухання оратор сприймає реакцію аудиторії, сам слухає. Уміння слухати аудиторію допомагає ораторові добиватися успіху, реагуючи на звуки:

Якщо тихо – чому?

Якщо гомін – чому?

Є запитання – чому?

Є репліки – які вони?

Нерідко оратори, особливо початківці, недосвідчені, справляють враження незрячої людини, окрім свого тексту нікого не бачать в аудиторії. Оратор повинен уміти бачити, бо саме через виконання цієї функції можна отримати багато потрібної інформації. Промовець повинен бачити текст виступу, міміку, жести, що роблять слухачі, хто вийшов, хто зайшов і як, свої руки, одяг, годинник.

Контроль дихання дає змогу стежити за дотриманням часу, пауз, змінювати темп мовлення у зв’язку з хвилюванням чи можливостями сприймання інформації слухачами.

Оратор повинен уміти відчувати аудиторію через жарти, риторичні запитання, репліки, через вибір різного ступеня активності слухачів.

Виступ має такі складові частини, тобто, як правило, він складається з таких компонентів:

звертання до оратора з проханням виступити;

підготовка до публічного виступу;

виголошування промови (власне виступ);

відгук про публічний виступ. (Зауважимо, що не всі виступи (жанри) будуть передбачати наявність таких складових; різнитимуться вони й деталями, і змістом (порівняти, наприклад, виступ – звітну доповідь і виступ під час дискусії). Але за найзагальнішою будовою і змістом вони подібні.

Кожен із складників виконує свою роль, а всі служать одній визначеній меті – допомогти слухачеві у розв’язанні певних проблем.

Будь-який текст повинен складатися з трьох елементів: вступ – основна частина – висновок. Не є винятком у цьому і публічний виступ. На вступну частину рекомендується відводити близько 10% всього обсягу виступу. Саме в цей час має відбутися установлення контакту оратора з аудиторією. Передусім необхідно переконати слухачів, що в майбутньому їм знадобиться матеріал виступу, а вже потім – приступати до викладу.

Під час викладу вступної частини оратор повинен підготувати слухачів до сприймання, налаштувати увагу аудиторії до себе.

Найкраще почати виступ із запитання, яке разом з очікуваною відповіддю повинно бути цікавим для слухачів, а потім дати короткі відомості джерел проблематики, її сучасний стан розробки, для чого і в якому контексті здійснюватиметься повідомлення. Необхідно пам’ятати, що на відміну від інших частин вступ стосується не змісту а слухачів. Публіка також “не спішить” слухати текст, вона сприймає оратора зором (розглядає, як він “завойовує” трибуну, як вдягнений, яка постать), осмислює назву вступу. І сам промовець пристосовується до трибуни, вивчає зором аудиторію, її реакцію.

Основна частина має реалізувати, підтвердити все заявлене у вступі. Для цього в ній викладається авторська точка зору на проблему, інші точки зору та їх спростування, набір доказів і порівнянь, свідчення тих, хто розділяє авторську концепцію. Ця частина відзначається своїм змістом, часовим обсягом (на неї припадає близько 80-85% всього змісту і часу виступу), суворою логічною послідовністю частин, їх доказовість. Такий виклад може досягатись різними способами впорядкування думок:

побудова основної частини від простого до складного;

перелік усіх пунктів, характеристика прикладів застосування;

хронологічна побудова матеріалу.

Під час викладу основної частини треба керуватись такими правилами:

намагатися стисло викладати думку;

обов’язково переконливо доводити те, про що йде мова;

в інтересах усіх слухачів не вести приватну бесіду з одним