Відмінюються абревіатури:

1) які утворюються з початкового складу прикметника і повної форми іменника, напр.: педінститут, медсестра, за зразком самостійних іменників, що входять до їхнього складу;

2) які утворюються з початкових звукосполучень або початкових звуків мотивуючого складного найменування, напр.: нардеп, жек, загс; за зразком тих іменників, з якими вони збігаються за зовнішньою формою, тобто як іменники чоловічого роду другої відміни твердої групи;

Не відмінюються абревіатури:

1) у яких другий елемент має форму непрямого відмінка, напр.: завканцелярії, комроти, начштабу;

2) ініціально-буквені чи ініціально-звукові, які не сприймаються як іменники, що мають визначений рід і тип відміни, напр.: ПТУ, ЗАТ.

Правильність написання, точність граматичної форми можна перевірити за спеціальними словниками скорочень української мови.

Правила скорочування слів

Окрім скорочень, придатних до вживання в усній і писемній формі мовлення, у діловому спілкуванні існують скорочення, призначені для зорового сприйняття, – графічні, текстові. Ці скорочення не є словами, їх використовують лише на письмі. На відміну від лексичних скорочень, їх можна розшифрувати та прочитати повністю. Зазвичай, це скорочення, позначені малими буквами. За написанням графічні скорочення є декількох типів:

крапкові (ім., див., с., м.);

дефісні (ін-т, р-н, б-ка, з-д);

із скісною рискою (а/с, в/с, в/ч);

нульові – на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць та ін. лише після цифр ( 20 хв, 5 кг, 300 грн);

комбіновані (пд.-зах., пн.-сх.) та ін.

Стандартними є такі типи скорочень:

поштові назви, назви адміністративних одиниць: м., смт, обл., р-н, ст., вул.;

назви посад і звань: асист., доц., проф., канд. техн. наук, зав., зам., член-кор., акад.;

назви дат і календарних термінів: н. е., в., ст., м-цъ, p., pp.;

грошові одиниці та числові назви: грн, коп., тис, млн, млрд;

форми звертання: п., гром.;

фізичні, метричні величини: т, га, г, кг, л, мл, км, хв, год.;

найменування документів: квит., накл.;

текстові позначення: див., пор., напр., с, та ін., і т. ін., табл.,

Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумілими, зафіксованими у державних стандартах і словниках. Не варто перевантажувати текст графічними скороченнями. Існують такі правила користування скороченнями:

слово має закінчуватися на приголосну (за невеликими винятками – о. – острів, отець, А – ампер);

слово має мати запас стійкості, щоб сприйматися однозначно (філол., філос.);

не можна скорочувати в тексті ключових слів;

написання скорочення має бути уніфікованим у межах тексту.

Є багато окремих правил, що потрібні у процесі роботи з документами. Наприклад, варто запам'ятати правильні скорочення місяців року: січ., лют., берез., квіт., трав., черв., лип., серп., верес, жовт., листоп., груд.; не розділяти крапкою подвоєння pp. – роки; не можна скорочувати імена та імена по батькові (І. – Іван, М. – Михайло, а не Ів., Mux.); не скорочувати стор., а лише правильно – с; писати правильно – напр., а не Н-д: чи Н: та ін.

Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування. Скорочувати можна різні частини мови, намагаючись дотримуватися загальноприйнятих норм, а не власних правил.