Реферат

Лексичний аспект ділового мовлення

План.

1. Лексикологія як наука. Лексичне значення слова.

2. Омоніми, синоніми, антоніми, Пароніми.

3. Лексика української мови

1. Кожна мова, і українська зокрема, складається зі слів. Усі слова української мови становлять її лексику (від гр. Іехісоз - той, що відноситься до слова). Слово – одна з основних одиниць мови, що виконує важливі функції:

- називає всі пізнані людиною предмети та явища суспільного життя й природи;

- несе інформацію під час спілкування між людьми;

- допомагає висловлювати свої думки й почуття.

Усі слова вживаються у будь-якій мові й утворюють її лексику, або словниковий склад.

Укр.мова належить до високорозвинених і найпоширеніших мов світу. Рівень її розвитку визначається словниковим багатством. У найбільшому тлумачному словникові укр.. мови налічується 11 томів, де зафіксовано 136 слова ( Словник укр.мови: В 11 т. К.: Наук. Думка, 1970 – 1980).

Проте навіть ідеальні словники не можуть зафіксувати всі слова, які вживаються в мові. Словниковий запас весь час збагачується, розвивається, оновлюється і позбавляється від слів, які називають застарілі поняття. У мові функціонують слова повнозначні й неповнозначні, конкретні й абстрактні, Слово може мати кілька значень і вживатися в усіх функціональних стилях.

Специфічно українська лексика – це слова, що виникли на українському грунті в період становлення й розвитку української народності, що припадає на 14 ст.

Лексика іншомовного походження в словниковому складі сучасної укр. літерат. Мови становить приблизно 10%. Вони і є тією ланкою, що зв’язує укр.. мову з усіма розвиненими мовами світу. Протягом історичної еволюції найчисленнішими були запозичення з германських і романських мов. Із германських, зокрема, в укр.. мову потрапили такі слова як черешня, капуста, лев, стадо, коляда, рожа, кіт кум. Лексичні запозичення з нім. мови: касир, вексель, поштамт, шлюз, галстук, футляр, бинт, пластир, верстат. У словниковому складі суч. укр. літ. мови також функціонують слова грецького походження: граматика, бібліотека, філософія, планета, галактика, полюс, тропіки, мелодія, театр.

Основними мовами посередниками для укр.. мови впродовж її історичного розвитку виступали польська та російська мови. Так, наприклад, слово петрушка запозичене російською мовою з польської через українську. Слово фартух , гвинт, ринок українською мовою запозичені з німецької через польську.

Одним з найдавніших у словниковому складі суч. Укр.. мови є запозичення зі старослов’янської мови – першої писемної мови всіх слов’янських народів, яка виконувала роль єдиної літературної мови всіх слов’ян і відіграла значну роль у розвиткові української літературної мови. Так, старослов’янськими за походженням є слова: область, страждати, мислитель, учитель, знайомий, премудрий й ін.

Значне місце в укр.. мові посідають інтернаціоналізми, тобто слова, що вживаються в багатьох мовах світу: нація, університет, мораль, політика, ректор.

Лексичні норми регулюють слововживання. Вони є найбільш рухливими. Лексичні норми фіксуються Словником укр. мови .

Наука, об'єктом вивчення якої є словниковий склад мови, називається лексикологією.

У професійній лексиці найпоширеніші такі помилки:

1. Неправильний наголос. Іноді від наголосу може залежати й семантика, (значення) слова, наприклад: замок – замок

2. Неправильна вимова окремих звуків або деяких слів. Насамперед ідеться про фізичні вади – шепелявість, гаркавість та недотримання норм орфоепії, наприклад: пишемо «яєчня», але вимовляємо «яєшня».

3. Неправильне вживання слів за семантикою (значенням). Наприклад, крісло – стілець.

4. Невміння розрізняти окремі морфеми у слові Наприклад, префікси: «Він обирав капелюх в магазині» ( не «обирав», а «вибирав»).

5. Вживання дієслова-зв’язки «буде» (майбутній час) в контексті теперішнього часу. Наприклад: «Шевченко буде великий український поет (не «буде», а «є»).

6. Слова – паразити: е-е, скажімо, тобто, так, ну…

7. Тавтологія – повторення однокорінних слів. Наприклад: «Він переконливо переконав усіх у своїй правоті».

8. Невміння враховувати стилістичне (емоційне) забарвлення слова (фрази) в контексті.

Емоційна лексика використовується в художньому та публіцистичному стилях і служить для інтенсивного вираження почуттів, емоцій, позитивних чи негативних оцінок. Емоційна лексика передає суб’єктивну оцінку мовцем об’єкта, усієї повідомлю вальної інформації або адресата повідомлення.

З лексикологією тісно пов'язані інші розділи мовознавства, що вивчають слово. Це такі науки, як семасіологія (вивчає значення, внутрішній зміст мовних одиниць), етимологія (наука, що вивчає походження слів), фразеологія (наука, що досліджує лексико-семантичну сполучуваність слів, стійкі мовні звороти), лексикографія (наука, що вивчає наукові основи створення словників різного типу).

Однією з найважливіших одиниць мови є слово (у лексикології слово наазивають лексемою).

Усі інші одиниці тією чи іншою мірою пов'язані з ним. Мовні звуки, морфеми (корінь, основа, префікс, суфікс) можуть існувати і виявляти себе лише у слові. Зі слів складаються словосполучення і речення. За допомогою них ми можемо формулювати свої думки обмінюватися інформацією з іншими.

Слово (лексема) - основна мовна одиниця, яка служить для найменування предметів, явищ, дій, ознак, тощо. Усі слова за значенням поділяються на дві групи:

Слово має пряме й переносне значення, первинне і вторинні значення.

Пряме значення є суттю реального, лексичного значення. Це значення найчастіше і є первинним.

Переносне значення виникає на основі перенесення одних явищ, найменувань, ознак, дій на інші. Так утворюється багатозначність слів. Переносні, тобто вторинні значення слова обов'язково пов'язані з первинними, але мовці їх ніколи не змішують. Використовуючи слово в переносному значенні, кожен мовець намагається надати своєму мовленню образності.

Багатозначність (від гр. роїи - багато і зета - знак), або полісемія - це властивість слова вживатися у різних значеннях. Українська мова налічує багато слів полісемічних, тобто багатозначних. «Словник української мови в 11-ти т.» (1970-1980) подає правопис і тлумачення значень 134 058 слів. Серед них